До 100-річчя кафедри терапії і клінічної діагностики Серія публікацій: Завідувачі кафедри

 

     Народився 16 серпня 1889 р. в м. Омськ, Тобольської губернії. Син народного вчителя. Соціальне походження – міщани.

    У 1912 р. Д.В. Соколов поступив до Казанського ветеринарного інституту. У 1915 р. був мобілізований, а в червні 1917 р. демобілізований з армії. У серпні 1918 р. був знову мобілізований до армії генералом Колчаком, але вже 20 грудня 1919 р. в м. Красноярськ перейшов на бік Червоної армії і був призначений в.о. ветеринарного лікаря 35-го Кавалерійського полку 35-ї дивізії 5-ї армії.

     15 вересня 1920 р. був відряджений із полку для закінчення навчання до Сибірського ветеринарного інституту в м. Омськ, який закінчив 21 листопада 1921 р., одержавши освіту ветеринарного лікаря.

     Після закінчення навчання Д.В. Соколов залишився працювати науковим співробітником на кафедрі спеціальної патології і терапії внутрішніх хвороб домашніх тварин. У 1923 р. його було обрано молодшим асистентом, а в 1924 р. – старшим асистентом цієї ж кафедри.

      Упродовж 1922–1923 рр. Д.В. Соколов член бюро МК СВІ. Упродовж 1925–1926 рр. – член бюро СКР і секретар кваліфікаційної комісії.

16 жовтня 1926 р. Д.В. Соколов був направлений для вдосконалення фаху ветеринарного лікаря до Казанського ветеринарного інституту, де прослухав курс із гематології у професора Н.К. Горяєва, із хвороб серця і судин – у професора С.С. Зімницького, з ендокринології – у професора Самолова і неспецифічного імунітету –  у професора М.П. Тушнова.

     У Казанському державному ветеринарному інституті, під керівництвом професора Н.П. Рухлядєва, виконав кандидатську дисертацію на тему: «К вопросу лейкоцитарной формулы нормальной крови у крупного рогатого скота с включением классификации нейтрофилов по V. Schillinq».

       У 1927 р. Д.В. Соколов, після захисту дисертації і проведення двох пробних лекцій, радою Казанського ветеринарного інституту був обраний доцентом кафедри клінічної діагностики. У 1928–1931 рр. він був завідувачем кафедри спеціальної патології і терапії внутрішніх хвороб домашніх тварин, а з 2 січня 1932 р. по 18 березня 1932 р. – в.о. професора цієї ж кафедри.

       18 березня 1932 р. Д.В. Соколов перейшов до Всесоюзного інституту електрифікації на посаду завідувача лабораторії Клемент’євського філіалу. З 11 вересня 1933 р. по 1 вересня 1938 р. – він працює на посаді професора, завідувача кафедри спеціальної патології і терапії Ашхабадського сільськогосподарського інституту.

    1 вересня 1938 р. Д.В. Соколов за конкурсом був обраний на посаду професора, завідувача кафедри патології і терапії незаразних хвороб сільськогосподарських тварин Київського ветеринарного інституту.

    9 грудня 1940 р. Д.В. Соколов захистив докторську дисертацію на тему: «Морфологическая картина крови и ее диагностическое значение при стахиботриотоксикозе лошадей» на засіданні Вченої Ради Казанського державного ветеринарного інституту. Затверджений 25 квітня 1941 р.

      10 вересня 1941 р. Д.В. Соколов був евакуйований до Свердловського сільськогосподарського інституту, де працював на посаді професора, завідувача кафедри патології і терапії незаразних хвороб сільськогосподарських тварин по 12 травня 1944 р., тобто до моменту реевакуації до Київського ветеринарного інституту.

      У липні 1946 р. Д.В. Соколов був затверджений керівником кандидатської дисертації М.Х. Ковбасенка, який пізніше став відомим вченим, завідувачем кафедри терапії і клінічної діагностики Білоцерківського сільськогосподарського інституту.

Соколов Д.В. автор більше 40 наукових праць, зокрема двох дисертацій, одна з яких докторська.

       Помер Д.В. Соколов наприкінці 1947 р.