У минулому авіатор, сьогоднішній теплоенергетик – Ян Шклярський: про навчання у цей не простий для країни та суспільства період…

- Воєнний час, війна… слова, які поділили наше життя на «до» та «після»… Звісно, війна в Україні триває ще з 2014 року але.., по-справжньому, ми відчули всю трагедію, гіркоту, біль та страх цього слова лише тоді, коли почули перші вибухи поряд… Війна «зустріла мене» вдома у м. Васильків, недалеко від Києва. Я, мабуть, як і всі, прокинувся від вибухів, які лунали з боку аеродрому. Пізніше мер нашого міста - Наталія Баласинович, повідомила: «Мої дорогі земляки, наш аеродром у Василькові обстріляли, поки точно не відомо з чого саме велись обстріли. Зберігайте спокій, зараз обстрілюють лише військові об‘єкти. Не панікуйте, будьте подалі від військових частин. Всі ви маєте карту укриттів. Користуйтесь ними. Я буду писати тут. З нами Бог ». Ось так, ще недавно моє життя було таке передбачуване, і так раптово все було зруйновано…

Війна внесла свої корективи і в навчальний процес. Ще до початку війни, навіть попри пандемію, в університеті було організоване навчання за змішаною формою. Ми мали змогу дистанційно слухати лекційний матеріал, а практичну складову курсу – засвоювати у навчальних лабораторіях інституту в очному форматі. Тепер все змінилось… Всі заняття проходять виключно дистанційно з використанням університетської електронної навчальної платформи «Еlearn», програмних продуктів Zoom, Webex, Google Meet тощо. Проте викладачі, як і раніше, а можливо з ще більшим бажанням донести нам потрібну інформацію, і з розумінням відносяться навіть тоді, коли ми їм говоримо: «була повітряна тривога», «не було зв’язку», «поганий інтернет» тощо. Дещо змінився і мій побут. Відтепер, сповіщення «Повітряна тривога!» сприймається не лише як сигнал про небезпеку, а й про зміну робочого місця. Під звуки сирени я з ноутбуком прямую в укриття приватного будинку, де обладнав собі, так звану, невеличку «робочу зону». Як би там не було, навчання триває і форма зараз не така важлива, головне – наше сумлінне виконання поставлених завдань. Якщо кожен із нас буде відповідально відноситись до роботи, навчання, служби, то і наша перемога у війні не забариться!

- Вважаю, що навчання під час війни допомагає відчути, що життя триває! Навіть віртуальне спілкування дає нам відчуття чогось звичного і стабільного, можливість переключитися з війни на мир. З’являється можливість, хоч і на екрані монітора, але побачити один одного, немов ми поряд, як і раніше…

Продовження навчання - це прекрасна мотивація для нас, оскільки ворог тільки і розраховує на те щоб посіяти паніку у суспільстві, внести безлад та хаос у наше життя. Не дамо йому жодного шансу це зробити! Тому відповідаючи на Ваше запитання, особисто я, з непереборним бажанням зустрічі з друзями, з радістю сприйняв відновлення навчання. Вважаю, що елементи дистанційного навчання відтепер стануть популярними і в мирний час, та, у деяких випадках, дозволить прибрати «бар’єр відстані» при вивченні, наприклад лекційного матеріалу. Хочу окремо висловити величезну подяку всім викладачам кафедри та інституту, які у такий не простий для країни час, постійно знаходяться на зв’язку, завжди підтримають та нададуть вичерпні відповіді на всі наші запитання, які інколи виникають, коли з екранів телевізорів лунають новини про ситуацію в обраній галузі.

 

- Чесно, вибір був не простий… я спочатку вагався щодо вибору професії, про що свідчить навіть мій перехід з навчального закладу авіаційного профілю на навчання у наш університет. Але використовуючи всі можливості інтернет-ресурсів, поспілкувавшись із викладачами кафедри під час вступної кампанії я зробив свій вибір на користь саме теплоенергетики. Так, безперечно, багато хто серед молоді хоче стати юристом, айтішником, менеджером тощо. Але, як на мене, важливо мислити без стереотипів, враховуючи різні форми мотивації: затребуваність на ринку праці, заробітну плату та перспективи розвитку конкретної галузі. Безперечно є багато, як прийнято говорити, «модних» спеціальностей, але всі вони потребують якісної інженерної підготовки. «Теплоенергетика», на мою думку, актуальна і затребувана спеціальність, яка охоплює малу енергетику, комунальну, транспортну, технології використання поновлювальних і вторинних джерел енергії і, що важливо, найбільш перспективну – водневу енергетику! А враховуючи те, що під час російсько-української війни зруйновано та виведено з ладу велику кількість об’єктів теплоенергетики, наприклад Охтирську ТЕЦ – знищено, Трипільську, Сумську та Луганську ТЕЦ – суттєво пошкоджено, то найближчим часом, фахівці теплоенергетичної галузі будуть потрібні і для відбудови післявоєнної України.

 

- План один - вчитися та бути корисним щоб наблизити час нашої омріяної перемоги, все решта – потім! Зараз у кожного свій фронт! Звичайно, найбільший внесок роблять наші славні воїни ЗСУ і Тероборона, підрозділи силових відомств країни, медики, волонтери та багато інших. Всі ми одна велика родина вільної нації воюючої України! Разом до перемоги! Миру та добра!

 Бесіду провела доцент кафедри теплоенергетики