6 листопада – День визволення Києва від німецьких загарбників

   Стверджуючи, що на берегах Дніпра вирішується доля Німеччини, гітлерівці створили потужну систему укріплень, щоб тримати стратегічну оборону на правому березі Дніпра, яка була названа «Східний вал».

 

 

   При штурмі «Східного валу» радянське командування допустило декілька серйозних прорахунків. За наказом Й. Сталіна Київ мав бути звільнений до 7 листопада 1943 р. – річниці Жовтневої революції. Як наслідок, підготовка переправи через Дніпро проводилась поспіхом, що призвело до значних невиправданих втрат – svyat.kyivcity.gov.ua.

 

 

   Хід операції (витяг з військової історії): «1-го листопада почався наступ з Букринського плацдарму, основною метою якого було скувати сили противника. Вранці 3 листопада головне угрупування фронту завдало удар. Після 40-хвилинної артпідготовки радянські війська безперешкодно просунулися на 1-2 км. До кінця дня війська 38-й армії спільно з 5-м гвардійським танковим корпусом і з’єднаннями 60-й армії просунулися на 5-12 км. Тут необхідно зазначити, що 60-та армія наступала з двох сусідніх плацдармів поблизу сіл Казаровичі і Глібівка та біля села Ясногородка та прикривала з півночі і північного заходу правий, відкритий фланг 38-ї армії.

   Під кінець першого дня операції 240-та стрілецька дивізія безпосередньо завдавала удар поблизу Києва і була підтримана частинами 7-го артилерійського корпусу, увійшла до київського передмістя Пущі-Водиці. При цьому були відбиті ряд німецьких контратак, у яких брали участь підрозділи 20-ої моторизованої дивізії. До кінця 4-го листопада частини 38-й армії (51-й стрілецький корпус), незважаючи на підтримку 5-го гвардійського танкового корпусу і 3-й гвардійської танкової армії, змогли просунутися до Києву з півночі лише на 5-6 км, досягнувши передмістя Пріорки і північної межі міста. 4-5 листопада в бій вступили 1-й гвардійський кавалерійський корпус і 3-а гвардійська ТА, яка перерізала шосе Київ-Житомир на західній околиці Києва. Визволенню столиці України також допомогло форсування Дніпра 4 листопада силами 237 стрілецької дивізії в районі острів Козачий, що навпроти сіл Віта-Литовська і Пирогово, що знаходяться в 15 км на південь від Києва. Біля Віти-Литовської радянські частини змогли зайняти шосе, що веде до Києва по берегу Дніпра. Таким чином німці не могли перекидати підкріплення в Київ з району Букринського плацдарму. Зранку 5-го листопада противник почав відхід з міста по шосе на Васильків. Київ звільнений. Радянські війська просуваються по вул. Хрещатик» – www.dilovamova.com.

 

 

   До четвертої години ранку 6 листопада опір противника в Києві був зламаний, а о 5-й ранку генерал М.Ф. Ватутін доповів Й.В. Сталіну, що Київ повністю звільнений від німецьких загарбників. У цей же день Москва салютувала героям битви за Київ і Дніпро.

   7 листопада 1943 р. біля пам'ятника Т.Г. Шевченка відбувся мітинг мешканців Києва з нагоди визволення від німецько-фашистських загарбників. За мужність і героїзм при визволенні Києва було нагороджено орденами і медалями 17500 бійців і командирів, а 668 з них стали Героями Радянського Союзу – kpi.ua.

   Внаслідок Київської наступальної операції було розгромлено київське угруповання противника (розбито 15 німецьких дивізій), нацистських окупантів вигнали з Києва, а в цьому районі було створено стратегічний плацдарм, який зіграв важливу роль у боях за правобережну Україну.

   Перемога радянських військ під час боїв за Київ була стратегічно важлива і вплинула на подальший перебіг війни, але коштувала дуже дорого – понад 30,5 тис. радянських солдатів були вбиті, поранені або зникли безвісти, тим часом як втрати противника становили 3,8 тис. солдатів – 1news.com.ua.