Інноваційний менеджмент – примха часу чи необхідність?
Інноваційний менеджмент – примха часу чи необхідність?
27 грудня 2022 року
Британське видання «TheEconomist» обрало Україну країною року, відзначивши боротьбу українців проти російської агресії. Пояснюючи причину призначення цього звання саме Україні, визначено чотири якості українців – героїзм, винахідливість, стійкість і натхнення.
Окрім самого факту обрання, на увагу заслуговує назва і профіль видання, яке (як зрозуміло з назви), перш за все спеціалізується на новинах і аналітиці в економічній сфері. І тут дуже важливо розуміти, що така бажана і очікувана перемога на військовому фронті, на жаль, буде являти собою лише «Піррову перемогу» без подальших зрушень і звершень на цілому ряді інших фронтів: інформаційному, антикорупційному, культурному і, перш за все, економічно-технологічному. Інновація – один з багатьох необхідних факторів, але єдиний, без якого неможливий справжній успіх. На економічному небосхилі останніх десятиліть на наших очах відбувався зорепад компаній, які не відчували тенденцій і не бачили необхідність в змінах, віддаючи перевагу сталому (на їх погляд) розвитку. Сюди можна віднести таких нещодавніх гігантів, як Nokia, Газпром, Hilton, Kodak. І на противагу їм стрімке сходження наднових зірок, успіх яких базується на принципово новому (технологіях, послугах, нішах): Tesla, Apple, Uber, Alibaba, Airbnb тощо.
Майбутні магістри з управління інноваційною діяльністю, які зараз вивчають курс «Інноваційний менеджмент» – це саме те ядро, та рушійна сила, той авангард, які мають підтримати успіхи на полю бою успіхами в усіх інших сферах нашого життя: юристи – в законодавстві (шляхом розробки і впровадження нових життєво необхідних законів і підзаконних нормативно-правових актів), працівники аграрного сектору – шляхом запровадження змін, що дозволять не просто продовжувати бути Україні розвиненою аграрною країною, а стати законодавцем моди і являти собою взірець максимально ефективного використання ресурсів, у якого будуть вчитися спеціалісти з Ізраїлю і Нідерландів, очільники виробництв – впроваджуючи такі технології і ноу-хау, які дозволять стати Україні не сировинним придатком, а постачальником на світові ринки готової продукції з високою доданою вартістю, представники комерційних структур – в знаходженні принципово нового, що покращить/змінить/надихатиме/буде корисним і зручним.
І для цього, насправді, не потрібно мати фантастичні ресурси чи необмежену територію, як може здатися на перший погляд. Приклад Тайваню, який є світовим лідером у виробництві напівпровідників і транзисторів або Південнної Кореї, яка практично за одне покоління розбудувала потужну економіку і увійшла в дванадцятку найсильніших за обсягом ВВП країн світу є взірцем того, як інновації і велике бажання роблять дива.
Підсумовуючи усе вищесказане, залишається лише сказати, що якщо ми хочемо бути не просто пасажирами в потязі людства, а спрямовувати його, ми маємо бути інноваторами. Тож, мерщій за теорію, яка, добряче приправлена натхненням і креативом, згодом має обов’язково стати успішною практикою!
Валерій ЯСТРЕБА,
староста групи магістерської програми «Управління інноваційною діяльністю»
