Студентський досвід проведення тренінгу емоційної компетентності
Студентський досвід проведення тренінгу емоційної компетентності
13 квітня 2023 року
В соціумі ми щодня відчуваємо різноманітні емоції, і усі вони є надзвичайно важливими, оскільки є невід’ємною частиною, внутрішньою силою нашого життя. Емоція – це своєрідна оцінка, відповідь організму на зовнішній вплив, механізм психіки, найправдивіша реакція нашого організму.
На мою думку, це досить важлива тема, оскільки потреба в керуванні, висловленні своїх емоцій займає ключове місце в житті кожного з нас. Можливо, і тому, що я сама досить емоційна, і мені близька тема емоцій. Тому я вирішила провести тренінг емоційної компетентності для студентів в своєму рідному місті.
Власне, з чого я розпочала? Звичайно, що спершу я ознайомила присутніх з назвою нашого тренінгу, а також метою. Після чого, я попросила кожного присутнього оцінити свій емоційний стан від 1 до 10, оскільки це показник того, з ким настроєм людина прийшла на заняття. У більшості труднощів з оцінкою не виникло.
Далі я запропонувала вправу, яка мала назву «Ми з тобою схожі тим що…, але відрізняємося ми з тобою тим, що…». Це колективна вправа, яка дозволяє помітити те, на що ми рідко звертаємо увагу, водночас посміхнутися та позитивно налаштуватися на співпрацю. Необхідно було помітити схожість, а також відмінність чи то в характері, чи то зовнішності, стилі життя, уподобаннях людини поряд, озвучивши це вголос. Поцікавившись, чи було тяжко виконувати цю вправу, переконалася, що ні.
Опісля кожен мав змогу оцінити рівень своєї емоційної стійкості, завдяки тесту «РІВЕНЬ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ» Тарасова Є.О. Потрібно було відповісти ТАК або НІ на 10 тверджень, підрахувати бали та дізнатися свої результати. Звісно, що кожен бажаючий зміг поділитися своїми результатами, обговоривши їх. Хотіла б відмітити, що зацікавленість студентів була на високому рівні, і працювати було лише в радість.
Наступною вправою було те, щоб кожен взяв «незакінчену пропозицію», на кшталт: «Я радію, коли…», «Я почуваюсь пригніченим, коли…», та продовжив її. Відповіді були цікавими, нетиповими, що і створювало приємну атмосферу заняття.
Опісля ми розділилися на групки задля обговорення наступих питань: «Що для вас означає бути емоційно компетентною людиною? Для чого необхідно вміти керувати емоціями?». Власне, особливих труднощів не виникло, і ми дійшли висновків, що бути емоційно компетентною людиною важливо, оскільки це здатність висловлювати власні емоції вільно, усвідомлювати як свої, так і емоції інших людей. Це про врівноважену, доброзичливу, щиру, відкриту та комунікабельну людину. Стосовно того, для чого ж необхідно керувати емоціями, то для того, щоб вміти пристосовуватися до навколишнього світу, якщо не брати під контроль власні емоції, вони візьмуть нас під контроль, і будуть всіляко шкодити, для цього необхідно бути вмотивованими та направляти емоції в правильне русло.
Наше життя без емоцій неможливе, вони по-різному впливають на кожного з нас, забарвлюючи його або позитивно або негативно. Оскільки значну роль в цьому відіграють люди, які і дарують нам певні емоції, я запропонувала анонімну вправу для самоаналізу, яка мала назву «Що я даю людям і що отримую від людей». Завдання полягало в тому, щоб з одного боку аркушу написати те, що ВИ ДАЄТЕ ЛЮДЯМ (3 речі), а з іншого боку те, що ОТРИМУЄТЕ ВІД ЛЮДЕЙ (3 речі), так як часто ми даруємо, віддаємося людям більше, аніж віддаються та дарують певні емоції вони нам.
Тож, протягом тренінгу ми спілкувалися, обговорювали, ділилися думками, виконували вправи. Хоч це і не перший проведений мною тренінг, однак завжди є хвилювання стосовно того, а чи вийде зацікавити, розкрити, донести важливий посил, і нам це вдалося. Взаємозв’язок теорії і практики показав, що людина не тільки здатна сприймати навколишній світ, але й впливати на нього. Спілкуючись, покращувався настрій, з’являлася цікавість, задоволення, і впевненість в тому, що наше життя повинне бути емоційно насичене з переважанням позитивних емоцій, чого ми і прагнемо.
Радію, що саме соціальна робота дає мені натхнення та сил, і я можу ділитися цим з іншими.
Ангеліна Ничипорук
студентка 2 курсу, групи СР-21002б
