Про тих, хто не прийшов з війни, - пам'ятаємо завжди…

          Щороку 8 травня, відповідно до Закону України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років», відзначають День пам’яті та примирення. Запроваджуючи цю пам’ятну дату, Україна прагнула доєднатися до європейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні, пошанування всіх борців із нацизмом та жертв війни, а  також нагадати, що війна розпочалася внаслідок домовленостей між двома тоталітарними режимами: націонал-соціалістичним (нацистським) у Німеччині й комуністичним в СРСР. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

                Чому відзначаємо? Бо українці у ті роки зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціна цього внеску для українців – понад вісім мільйонів людей… Тому ми добре знаємо ціну війни і ціну Перемоги, як би не намагалися присвоїти її собі тепер у недалеких закордонах.

                Цьогоріч  Україна вдруге відзначає День пам’яті та примирення в умовах повномасштабної збройної агресії Росії, яка також супроводжується жахливими воєнними злочинами. І ці «люди» говорять, що вони здобули перемогу над нацизмом! Та… не люди, нелюди вони. А ми пам'ятаємо кожного – і тих, хто загинув у тій війні, і тих, хто загинув у війні цій, і тих, хто сьогодні стоїть на вогненних рубежах, щоб ми мали можливість навчатися і працювати у рідному університеті. І важливо, що пам'ять ця – у серцях молодих, як от у студентів-першокурсників спеціальності «Міжнародні відносини»…

  Ірина Майданюк, завідувач кафедри культурології