Урочисте підняття Державного прапора в НУБіП

   Щороку 23 серпня ми відзначаємо День прапора. Свято засноване в 2004 році, щоб нагадувати українцям, що потрібно поважати символіку держави. Прапор України став для всіх нас символом незламності та свободи. Сьогодні ми по-іншому сприймаємо його. Це не просто двоколірна тканина - це стяг, яким відмежовують цивілізований світ від варварського. І саме тому українці, які перебували на окупованих територіях, плачуть від радості, щойно побачать рідний прапор, адже він несе свободу і незалежність.

У цей святковий день НУБіП України теж не залишається осторонь. Урочистий захід відбувся біля головного корпусу, де зібралися студенти, викладачі та інші працівники університету. Відкриття розпочалося виконанням Державного гімну України та підняттям Державного прапора, який винесли курсанти військової кафедри.

Ведучі надали слово ректорові університету Станіславу Ніколаєнку, який привітав усіх зі святом, побажав єдності, незламності духу і віри в перемогу.

Присутні з глибокою скорботою вшанувала хвилиною мовчання пам’ять загиблих воїнів, завдяки яким сьогодні ми мали змогу провести цю подію без гучних сирен.

Прапор розвівався на флагштоку, сонце зігрівало землю серпневим теплом... У ці нелегкі для України часи змінюємося, як і наше сприйняття прапора. Тому хотілося б, щоб такі урочистості були більш стримані і проводилися без зайвого пафосу, в сучасному форматі, адже вони організовані насамперед для нас, студентів, щоб виховувати почуття гордості за свою державу та її символи. Тому ми як один із найкращих університетів країни маємо формувати ще й нову естетичну культуру проведення таких заходів. Щоб уся та «шароварщина», якою так довго годували українців, зникла, як наші вороги. Під синьо-жовтим стягом.

Урочистий захід закінчився спільною фотосесію біля головного корпусу НУБІП України.

Ілля Хацько, студент-другокурсник спеціальності «Журналістика», охоче прокоментував сьогоднішню подію: «Урочисте підняття прапора було атмосферним. Військові пронесли прапор до флагштоку, під пильним поглядом десятків небайдужих очей. Хвилина – і він розвівається в повітрі, а серце завмирає від гордості, що ми – українці!"

Дарина Швець, студентка 2 курсу,
спеціальність «Журналістика»