Лінгводидактична й профорієнтаційна толока з професором Миколою Степаненком

    Останні дні серпня радісні і тривожні для вчителів. Відбуваються методичні об’єднання, конференції, на яких освітяни підбивають підсумки, накреслюють плани роботи на близьку й далеку перспективу, обмінюються досвідом. А говорити є про що. Немирний час вимагає нових технологій викладання предметів і взагалі нової комунікативної стратегії. Це однаковою мірою стосується всіх освітніх рівнів – від дошкілля до аспірантури.

Про важливі лінгводидактичні проблеми йшлося на інтелектуальній толоці, яку проводив професор Національного університету біоресурсів і природокористування України Микола Степаненко. На освітянську гостину відомого українського мовознавця зібралися вчителі-словесники Полтавщини та інших областей. Охочих долучитися до цієї цікавої й корисної розмови було багато. Запрошення через Фейсбук зібрало філологів, що давно стежать за новинами, якими частенько ділиться Микола Іванович. Усіх не вмістив ЗУМ-простір. Але сотня сіячів розумного, доброго та вічного дві години слухали науковця й у формі невимушеного діалогу відверто та щиро просто говорили або дискутували з ним.

Микола Іванович докладно схарактеризував сучасне мовне законодавство з вирізненням тих завдань, які покладено на вчителів рідної мови та літератури. Логічно, системно, переконливо, аргументовано професор виклав засадничі положення концепції мовно-літературної освіти в Україні, звернув особливу увагу на деякі, за його переконанням, тривожні чи навіть небезпечні моменти, зокрема інтегрування в єдиний предмет української мови, української літератури та зарубіжної літератури, що його образно названо «Моволіттям». Натепер немає потреби в такому міждисциплінарному синтезі. Українського в Україні ще недостатньо, закцентував доповідач, тому рідній мові, рідному красному письменству, історії Україні треба відводити виняткове місце у школі й університетах.

Точилися жваві дискусії навколо проблем культури української мови, динаміки її літературних норм. Микола Іванович майстерно, в уніфікованому ключі розкрив перспективи лексичних, словотвірних, граматичних норм-новацій на тлі чинної стихії узуалізації й кодифікації. Учителі із цікавістю слухали вчителя вчителів , невербальними засобами, з-поміж яких бурхливі оплески, висловлювали своє ставлення до повідомлюваного й того, хто артистично його проартикульовував.

Новими барвами в очах педагогів заяскравів університет, у якому працює професор Степаненко. Він коротко виклав 125-літню історію НУБіП України, ті стилі діяльності, які забезпечують місце закладу в найвищих національних, європейських і світових рейтингах. Новиною для багатьох стала гуманітарна сторінка вишу. Освітянам заімпонував стиль науково-дидактично-виховної діяльності НУБіПУ, особливо його мовно-журналістська підготовка. Надходили численні запитання, відповіді на які педагоги одержували через різні канали комунікації ще й наступного дня.
Дякуємо Миколі Івановичу за майстерно проведену лінгводидактичну та профорієнтаційну толоку. Радіємо, що в нашій державі є Національний університет біоресурсів і природокористування України. З певністю переконуватимемо наших вихованців, аби вони обирали після закінчення школи саме цей університет.