Першовересневі мелодії

   Пора, коли «серпень з вереснем стискають один одному правиці», бентежить і літніх, і молодих. Вона наповнена дитячим гамором, студентськими сміхом. Після безтурботливого літа учні та студенти радо зустрічаються, разом із учителями, доцентами й професорами продовжують свою інтелектуально-пізнавальну мандрівку до Країни Знань. Шкільні, універститетські літа ніколи не забуваються. Ми завжди тягнемося до них, а вони, на жаль, повертаються лишень приємними споминами до нас. І цей природний цикл ніхто й ніколи не зможе переінакшити.

Студенти-нубіпівці, хоч і розпочали навчальний рік 14 серпня, сьогодні відчувають свято. Для першокурсників-журналістів 1 вересня по-особливому пам’ятна дата – їм урочисто вручили студентські квитки, отож вони стали повноправними членами великої університетської родини. І вже «новачки» призвичаїлися нібито за два тижні напруженої праці до нових життєвих випроб, але ця урочиста подія змусила їх задуматися над тим, як треба виструнчити свої робочі будні, аби встигнути все вивчити, прочитати, законспектувати й знайти миті для духовного мужніння. Цього гармонійного синтезу вимагає майбутня професія, грані діяльності якої охоплюють усі сфери буття. Словом, мало лишень усе знати, треба вміти відчувати й належно (строго та чесно) поцінувати той огром подій, фактів, явищ, який хвилює людину, який урізнобіч рухає світ, що її оточує.

Завтрашні майстри пера звернулися до свого наставника Миколи Івановича Степаненка з першовересневими запитаннями-міркуваннями. Професор щиро зізнався, що літньо-осінні миті для нього щемливі й радісні, а ще вони – вельми відповідальні, бо той, хто веде за собою вихованців, має всякчас думати про самовдосконалення, фахове зростання. Час – рік за роком – змінює освітньо-виховні орієнтири. Важливо відчувати подих нового дня, знати запити тих, кого навчаєш і виховуєш. Сподобалася нам метафоризована фраза, яку зронив Микола Іванович: «Літа минають, айстри все цвітуть». Ці неперевершеної краси квіти, як і перший дзвоник, перший урок та перша лекція, – промовистий атрибут Дня знань.

І ми колись, як сьогодні наш учитель, ностальгійно промовлятимемо: «Квітує серпень айстрами довкола, // Останній місяць літа бережуть. // Дитинство пригадалось – мама, школа… //Літа минають, айстри все цвітуть…». Та це філософські розмисли про день грядущий, а сьогоднішні студентські хвилини, години, дні, тижні, семестри, роки вимагають напруженої праці, надзусиль, щоб стати вправним майстром своєї справи.

Хай усім нам – бакалаврам, магістрантам, аспірантам, докторантам, асистентам, старшим викладачам, доцентам, професорам – добре ведеться в нашому університетові, у нашій славній Україні, що її любимо понад усе й мріємо про якнайшвидшу ПЕРЕМОГУ!!!

Оксана Горенко, Олександра Мордавченко, Іван Січкар,
студенти спеціальності «Журналістика»