Миті змістовного й корисного спілкування з неординарною особистістю

    Сьогодні нам, журналістам-першокурсникам, випала щаслива нагода зустрітися з Ярославом Карпецем, відомим громадським діячем, журналістом, волонтером та видавцем. Він людина креативна, різнобічна, талановита: спробував себе в ролі бібліотекаря, обіймав посаду редактора в газеті «Сільські вісті», працював на Українському радіо, де підготував понад 300 передач. Його гостями були медики, психологи, журналісти, військові, молодь і літні люди, співвітчизники та громадяни інших країн. Слухачі добре пам’ятають ці радіосюжети. Випало молодому, але знаному майстрові пера рік повикладати в одному з університетів столиці.

Ярослав займається ще й перекладом із польської мови. Він порадив нам, майбутнім журналістам, уже на першому курсі визначитися з темою, яка стане майбутнім фаховим «проводирем», багато й результативно працювати, не боятись експериментувати, позаяк це є вельми важливим для нашої професії..

Війна покликала Ярослава до нових видів діяльности – волонтерство в київських шпиталях, організація концертів та різних дозвіль для тих, хто боронить Україну й захищає нас.

Ярослав Карпець – член кіноклубу, кіноман, який знайомить киян із новинами в царині такого поширеного і впливового виду мистецтва. Із цікавістю, тривогою, напруженістю студенти та викладачі переглянули фільм «Вітаємо на Фукусімі». Гість підготував нас своїм вступним словом до цього дійства, ми подумки разом із ним попрямували-помандрували від Японії, де сталася 2011 року друга за потужністю після Чорнобильської трагедії аварія, до сучасної Запорізької АЕС, де по-злодійськи «господарюють» московити.

Розповідь у формі інтерв’ю людей, яких торкнулося страшне горе, залягла в наших душах і серцях. Із щемом сприйняли дискурс колишнього японського працівника АЕС, який заснував організацію, що допомагала рятуватися жителям забрудненої зони, щодня міряла рівень радіації. «Що буде з нами, якщо лихо з вини окупантів прийде на нашу землю?» – спало на думку багатьом. Аварію в Японії спричинили цунамі та землетруси, нинішню біду провокують окупанти. Ми не хочемо, щоб українські міста ставала урбанонімами-привидами . Ми прагнемо, аби такі населені пункти, як Прип’ять, повнилися дитячим сміхом, радістю! Це вже дискусійні розмисли студентів та наших наставників і про фільм, і про тривожний день сущий….

Пан Ярослав презентував свою нову книгу для підлітків про безпеку в інтернеті, зокрема про групи смерті, із промовистою назвою «Self-Harm / Самопошкодження». Ми пересвідчилися, що вона корисна і для дітей, і для дорослих: краще відверто говорити про такі речі, аніж мовчати.

Усім дуже сподобалася зустріч. Добре, що кафедра журналістики регулярно організовує такі заходи. Вони гуртують нас, допомагають у фаховому становленні. Отож чекаймо на нові миті змістовного й корисного спілкування з неординарними особистостями.

Артем Чорний, студент 1 курсу, спеціальність «Журналістика»