Пам'яті студентів та випускників ННІ - захисників України

МУЗИЧЕНКО Костянтин Вікторович (18.02.1993 – 13.02.2023 р.), випускник 2021 року.

Обороняючи Україну від московського окупанта, у бою біля с. Білогорівка (Соледарська МТГ), Бахмутського району, загинув випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України Музиченко Костянтин Вікторович (18.02.1993 – 13.02.2023). Ще одна родина залишилась без люблячого сина, чоловіка, батька.

     Костянтин вступив до університету 01 вересня 2018 року на ОС «Бакалавр» за спеціальністю 205 Лісове господарство та закінчив 21 травня 2021 року здобувши кваліфікацію «Бакалавра з лісового господарства».
     Викладачі, однокурсники, колеги та друзі згадують Костянтина як гарного друга, розумного, чуйного, завжди усміхненого, чесного, щирого, відповідального, життєрадісного та справжнього професіонала своєї справи.

     Академічна спільнота Національного університету біоресурсів і природокористування України глибоко сумує у зв’язку з непоправною втратою і висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям та колегам загиблого Героя – Костянтина Вікторовича Музиченка.

Вічна пам’ять і слава Герою!

https://nubip.edu.ua/node/121592

ДОСЯК Дмитро Дмитрович (14.05.1981 р. - 22.12.2023 р.), випускник 2004 року.

 Клята війна з росіянами забирає найкращих синів і дочок. І це наші найболючіші, найтрагічніші втрати. Із сумом та скорботою повідомляємо, що ще в одну родину лісівників прийшло непоправне горе. Обороняючи Україну від московського окупанта, під час виконання бойового завдання, 22 грудня 2023 року, на Запорізькому напрямку загинув старший лейтенант, командир взводу стрілецької роти військової частини А7370 випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України (2004 р.в.) Дмитро Досяк (14.05.1981 р).

Дмитро Дмитрович Досяк народився у селі Білоберізка Верховинського району Івано-Франківської області. Після закінчення школи продовжив навчання Сторожинецькому лісовому технікумі, який закінчив з відзнакою. У 2000 році продовжив навчання у Національному аграрному університеті (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України), який з відзнакою закінчив у 2004 році здобувши кваліфікацію інженера лісового господарства. Під час навчання в університеті пройшов підготовку офіцерів запасу на Військовій кафедрі НАУ та отримав військове звання «Лейтенант запасу».
У мирний час Дмитро Дмитрович Досяк працював лісничим в одному зі спеціалізованих лісових господарств де займався улюбленою справою.

Не маючи військового досвіду відразу ж після повномасштабного вторгнення, Дмитро без вагань став на захист Батьківщини, вступивши у березні 2022 року добровольцем до 201 батальйону 102 бригади ТрО Збройних сил України
Викладачі, однокурсники, колеги та друзі Дмитра, поважали його як фахівця і як людину за притаманну йому чесність, простоту і щирість та згадують про нього як про веселу, добру та порядну людину. Кажуть, що був щирим другом, на якого завжди можна було покластися.
22 грудня 2023 року Дмитро Дмитрович Досяк мужньо прийняв свій останній бій…

«Сьогодні більша частина світу радіє та святкує величні свята, а ми дуже великою ціною виборюємо своє право жити у вільній країні …Невимовний біль та розпач принесла трагічна звістка про загибель нашого друга. Серце болить за кожного загиблого Героя, але коли це одногрупник, друг …воно просто рветься на шматки …Хочеться кричати на весь білий світ: Боже милостивий! Спаси, сохрани та помилуй Україну, збережи її від півночі до півдня, від сходу до заходу, захисти славний український народ від кровожерливого сусіда, покарай нелюдів …бо на їх совісті смерті, біль та сльози ні в чому невинних людей, на їх совісті зруйновані міста та долі….Невимовно боляче бачити як гинуть найперспективніші, найдобріші, найталановитіші хлопці – військові чи цивільні особи, які могли б виростити нове покоління таких самих як вони…які могли б працювати, навчати, бути взірцем. Нестерпно, щоразу однаково нестерпно бачити це страшне горе якому нічим не можна зарадити. Наш Дмитро назавжди залишиться у нашій пам'яті як багатогранна особистість, світла, щира, проста людина з ясним розумом. Герої не вмирають, принаймні поки ми їх пам'ятаємо, тому схилімо голови у скорботі і пошані і пам’ятаймо Дмитра Дмитровича Досяка, як добру, вправну, товариську, людяну, сміливу, порядну, щиру, відповідальну людину... та Героя визвольної війни... Дмитро склав свої крила на Землі …але для нас він продовжує жити у безсмерті» – так характеризують Героя однокурсники 2004 року випуску.

Академічна спільнота Національного університету біоресурсів і природокористування України глибоко сумує у зв’язку з непоправною втратою і висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям та колегам загиблого Героя – Дмитра Дмитровича Досяка.

Невимовний біль, безмежна скорбота, вічна і світла пам'ять та Царство небесне Тобі, наш Герою!!!

https://nubip.edu.ua/node/139154

ГОЛУБ Артур Володимирович (13.04.1994 р. - 12.09.2021 р.), випускник 2020 року

ДРУЗЬ Валерій Іванович (02.10.1980 - 05.09.2023 р.), випускник 2003 року.

 Обороняючи Україну від московського окупанта, у бою східніше населеного пункту Роботине Запорізької області, загинув наш випускник (2003 року випуску) Друзь Валерій Іванович (1980 р.н).

Валерій Іванович народився та проживав у на Рівненщині у славному місті Березне. Після закінчення Березнівського лісового коледжу продовжив навчання у Національному аграрному університеті (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України), де у 2003 році здобув ОКР «Спеціаліст» за спеціальністю «Лісове господарство» та отримав диплом з відзнакою.
20 серпня 2023 року Валерій Іванович мужньо прийняв свій останній бій, де отримав важкі поранення від яких помер 5 вересня 2023 р. у лікарні міста Дніпра.
Викладачі, однокурсники, колеги та друзі Валерія Івановича, поважали його як фахівця і як людину за притаманну йому чесність, простоту і щирість та згадують про нього як про веселу, добру та порядну людину. Кажуть, що був щирим другом, на якого завжди можна було покластися.

Невимовний біль, безмежна скорбота, вічна і світла пам'ять та Царство небесне Тобі, наш Герою!

https://nubip.edu.ua/node/133461

ДУБИНА Сергій Анатолійович (24.04.1983 - 31.07.2023 р.), випускник 2005 року.

 Воїн загинув 31 липня 2023 року, захищаючи рідну землю поблизу населеного пункту Ямпіль, Краматорського району, Донецької області.
Народився Герой 24 квітня 1983 року в селі Дмитрівка. Тут пройшло його дитинство, юні роки. Навчався у Дмитрівській загальноосвітній школі. Продовжив здобувати освіту в Аграрному університеті України (НУБіП). Другий диплом з обліку і аудиту отримав у Мелітопольському інституті державного та муніципального управління. Став підприємцем, займався бізнесом, співпрацював з ТОВ «INTER CARS UKRAINE» менеджером з продажу запчастин.

Військовою справою Сергій марив з дитинства, готував себе – самовдосконалювався, ніби відчував, що ці навички невдовзі знадобляться. З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну вступив до лав Дмитрівської тероборони. 01.07.2022 р. пішов добровольцем до лав Збройних Сил України.
Захисник, вірний військовій присязі, отримав поранення не сумісні з життям, війна забрала життя стрільця 3 стрілецької роти, якому виповнилося лише 40 років.
Солдат віддав своє життя за наше майбутнє, захищаючи рідну землю.

Спочивай з миром Герою! Вічна Слава тобі у віках!

https://www.victims.memorial/people/serhii-dubyna

https://vechirniy.kyiv.ua/news/86600/

Лазебник Іван Вікторович (25.02.1993 - 17.09.2023 р.), випускник 2019 року, співробітник ННІ ЛіСПГ.

   17 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання (острів Козацький, Херсонська обл.) за цілісність України, її свободу і незалежність загинув, старший солдат Лазебник Іван Вікторович, гранатометник третьої групи спеціального призначення другої роти спеціального призначення військової частини А4100.
   Народився 25 лютого 1993 року в с. Орли на Черкащині, по закінченню школи в 2009 році, вступив до університету на спеціальність Садово-паркове господарство отримавши ступінь бакалавра в 2017 році.
   Служив з 2015 по 2016 рр. у лавах Національної гвардії України, водій гранатометного взводу 1-го батальйону оперативного призначення військової частини 3017 східного оперативно-територіального об'єднання.

   Закінчив Навчально-науковий інститут лісового і садово-паркового господарства у 2019 році ОС «Магістр», за спеціальністю садово-паркове господарство.
Під час заочного навчання працював інженером Ботанічного саду НУБіП України. Любив природу безмежно…

   Нажаль, війна забирає, найвідважніших, найкращих світлих людей... Івана пам'ятають саме таким, добрим, завжди з відкритим серцем, який завжди допоможе, не покине в біді.

Усміхнений, веселий, щирий!!! Саме таким ти залишився в нашій пам'яті!!!
Вічна Слава Герою!

https://nubip.edu.ua/node/133986

ЛЕВЧЕНКО Валентин Віталійович (10.11.2003 - 19.07.2022 р.), студент 1-го курсу 2022 рік.

Загинув наш Герой – студент 1-го курсу ННІ лісового і садово-паркового господарства, який захищав свободу і майбутнє України Валентин ЛЕВЧЕНКО. Валентин народився та виріс в с. Козилівка Корюківського району Чернігівської області. В 2021 році закінчив Козилівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів та вступив до лав Національного університету біоресурсів і природокористування України ННІ лісового і садово-паркового господарства на спеціальність «Лісове господарство». За час навчання проявив себе як старанний та відповідальний студент, займався спортом та приймав активну участь в житті університету.

З початком війни Валентин одразу вирішив йти захищати свою країну та вступив до лав ТРО. З часом був направлений в зону ведення активних бойових дій. На фронті проявив себе як справжній воїн. Загинув 19 липня під час виконання бойового завдання. Валентин був найкращим сином, братом та другом. Це велика втрата для нашої лісової спільноти. Колектив університету співчуває рідним і близьким. Валентин є прикладом мужнього та гідного воїна – і назавжди житиме в наших серцях та нашій пам’яті! 

https://nubip.edu.ua/node/112611

http://surl.li/lzrhb

МИКУЛІЧ Богдан Олексійович (07.08.1991 -12.07.2023 р.), випускник 2013 року.

    12 липня 2023 року, захищаючи Україну від російського окупанта під Бахмутом загинув випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства (2008-2013 рр. навчання) Богдан Микуліч (7.08.1991 р.н.). Багато років він був волонтером «Братства», дуже багато допомагав у роботі з пораненими, дуже відповідальний, щирий, з  особливо добрим серцем …. Одногрупники та викладачі інституту згадують Богдана як хорошого студента, добру та талановиту особистість, хорошого друга. Богдан мав дуже гарний голос і в студентські роки був учасником університетського ансамблю пісні і танцю "Колос". З сумом та болем отримали звістку про загибель Богдана. Герой, який назавжди залишиться в наших спогадах та серцях!

     Вічна слава, низький уклін Герою! Слова співчуття рідним і близьким!

https://nubip.edu.ua/node/131156

ОБЛОМЕЙ Семен Олександрович (13.06.2000 - 21.06.2022 р.), студент 3-го курсу 2022 рік.

    Семен виріс і народився в Києві. У 2018 році навчався у Київському осередку. Захоплювався екоактивізмом, дуже любив подорожувати, організовував яскраві вишколи і мандрівки. У 2019 році вступив до лав Національного університету біоресурсів і природокористування України ННІ лісового і садово-паркового господарства, так як завжди хотів пов’язати своє життя з лісом. За роки навчання проявив себе як старанний, креативний, ініціативний студент, який вирізнявся працелюбністю, відповідальністю, бажанням допомогти іншим. Семен завжди був прикладом того, як втілювати зміни, які хотів бачити, починаючи з маленьких щоденних кроків. У кінці січня 2022 року успішно закінчив 4-х місячний курс з лісівництва в Швеції. Мріяв стати арбористом – доглядати та лікувати деревні рослини, мав невимовну жагу до життя і до знань.

     З початком війни 24 лютого хлопець одразу вирішив йти захищати свою країну, брав участь у звільненні Бучі та Ірпеня, захищав Рубіжне, Лисичанськ, Сєвєродонецьк.
    Семен вміло виконував обов’язки командира, якого дуже любили і поважали побратими. На фронті проявив себе, як справжній воїн. Завжди говорив: «Роблю, що маю»!

    Загинув 21 червня від авіаудару, захищаючи Сєвєродонецьк, перед цим вивів свою групу в безпечне місце.

     Це велика втрата для нашої лісової спільноти. Колектив університету співчуває рідним і близьким.
     Семен є прикладом мужнього та гідного воїна – і назавжди житиме в наших серцях та нашій пам‘яті! 

Слава Україні! Героям слава!

Колектив університету, викладачі, студенти, ректорат, профспілкова організація

  https://nubip.edu.ua/node/111250

https://youtu.be/opEDhyEffBs

https://youtu.be/zR0ldREL9Yo 

ПАЛІЄНКО Максим Володимирович (14.11.1988 - 24.08.2022 р.), випускник 2011 року.

Максим народився 14 листопада 1988 р. у селі Прибірськ Іванківського району. У 2011 році закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України де навчався упродовж 2006-2022 рр. в ННІ лісового і садово-паркового господарства за спеціальністю "Лісове господарство"

Захоплювався мисливством, активний, веселий і життєрадісний. Деякий час працював на КПП "Дитятки" (Чорнобильська зона відчуження).
З 1-х днів війни, як батьки та рідні опинилися в окупації пішов в Тероборону на Оболоні, а далі пройшов відбір в ССО снайпером зі своєю улюбленою гвинтівкою.
Загинув від осколкового поранення 24 серпня 2022 р. на півдні України.

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!

https://nubip.edu.ua/node/113780

СОЛОВЙОВ Сергій Олександрович (08.06.1983 р. - 27.09.2022 р.), випускник 2017 року.

    Клята війна з росіянами забирає найкращих синів і дочок. І це наші найболючіші, найтрагічніші втрати. Із сумом та скорботою повідомляємо, що ще в одну родину лісівників прийшло непоправне горе. Захищаючи нашу Батьківщину загинув випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України Сергій Олександрович Соловйов (08.06.1983 р.н.).

    Здобуваючи фах лісівника на лісогосподарському факультеті Національного аграрного університету (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України) у продовж 2000-2004 рр., третьокурсником, як кращий студент був відібраний для навчання за програмою EUROFORESTER у Шведському університеті аграрних наук (SLU) (Швеція, м. Алнарп).
В липні його призвали до лав ЗСУ. Після проходження військового навчання він був відряджений на східну частину фронту нашої визвольної війни, розпочатої росією, її керівництвом і підтриману її народом. В кінці вересня, виконуючи завдання командування, рота Сергія була передислокована в район Лисичанська, де, під час штурму однієї з цілей, він та декілька його побратимів загинули.
Сергію назавжди залишиться 39.

    «Чи знаєте Ви студента, який міг дискутувати з Слюсаренком під час лекцій з вищої математики? Чи знаєте Ви хто міг проводити імпровізовані практичні заняття для другого курсу (будучи другокурсником) без жодної підготовки? Чи знаєте Ви хто міг розрахувати курсовий проєкт з меліорації в голові, але не робив цього вчасно – тому що всім потрібна його допомога? Чи знаєте Ви людину, яка може, покинувши власні справи, негайно і безкорисно допомагати комусь, не маючи з того жодної фінансової вигоди? ….Так, це Сергій Соловйов! Герой – Сергій Соловйов, якого з нами більше немає… Завжди привітний, щирий, чесний та надійний друг, сповнений думок та планів …», – так характеризує Сергія одногрупник Анатолій Головач.
В Сергія залишилась дружина та дві доньки молодшого шкільного віку. Сам він назавжди залишиться в нашій пам’яті як гарний студент, життєрадісна і надзвичайно чуйна людина та Герой визвольної війни!

    Невимовний біль, безмежна скорбота, вічна і світла пам’ять мужньому Герою - Сергію Соловйову!

https://nubip.edu.ua/node/115712
 

СОРОКА Олександр Григорович (03.07.1986 - 03.07.2023 р.), випускник 2019 року.

     3 липня 2023 р. у день свого народження загинув Сорока Олександр Григорович, випускник лісогосподаського факультету Національного аграрного університету (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України).

     Олександр загинув під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Діброва Луганської області. Приймав безпосередню участь у заходах необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. Колектив ННІ лісового і садово-паркового господарства висловлює свої співчуття рідним та близьким. З шаною та повагою згадуємо Олександра у його студентські роки.

Слава герою, низький уклін, честь та шана! 

https://nubip.edu.ua/node/130780 

Шевченко Володимир В’ячеславович (30.06.1960 р. - 03.2022 р.), випускник 1987 року.

У березні 2022 року у бою загинув випускник лісогосподарського факультету (рік вступу 1981, рік закінчення 1987) Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії (нині НУБіП України), Шевченко Володимир В’ячеславович. Володимир – позивний Бронза, був героїчною людиною, уродженець м. Антрацит Луганської області, десантник, мав бойовий досвід з часів війни в Афганістані, тому з перших днів війни став на захист своєї країни у 2-й штурмовій роті батальйону «Айдар».

У бою Володимир отримав поранення, мав державні нагороди і відзнаки. Захищаючи Київ, Володимир (Бронза) віддав своє життя за майбутнє вільної незалежної України. Низько схиляємо голови у скорботі, висловлюємо співчуття рідним.

Слава Україні! Героям слава!

https://nubip.edu.ua/node/114474
 

ШИНКАРЬОВ Олексій Сергійович (30.03.1994 - 25.08.2023 р.), випускник 2016 року.

На цвинтарі є поле волошкове
Блакитно-жовтих незлічених прапорців.
З них кожен майорить захисникові,
Який, закривши нас собою, не вцілів…

   Сумна звістка знову пекучим болем відгукується в нашій лісівничій родині. Ще одна тяжка втрата серед випускників ННІ лісового і садово-паркового господарство НУБіП України.
   Обороняючи Україну від московського окупанта, 25 серпня 2023 року в районі населеного пункту Керамік Покровського району Донецької області загинув у бою за Україну, її свободу та незалежність випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України (2016 року), старший стрілець – оператор механізованого відділення механізованого взводу механізованого батальйону, старший солдат Шинкарьов Олексій Сергійович (30.03.1994 р.н.).
   До травня 2023 року Олексій Сергійович працював майстром лісу Новомутинського лісництва філії «Конотопське лісове господарство» ДП «Ліси України» де займався улюбленою справою. Покликання лісівника обрав вслід своєму батькові.  Любив ліс і хотів присвятити йому усе своє життя.
   Викладачі, однокурсники, колеги та друзі Олексія, поважали його як фахівця і як людину за притаманну йому чесність, простоту і щирість, життєрадісність та згадують про нього як про веселу, добру та порядну людину. Кажуть, що був щирим другом, на якого завжди можна було покластися.
   Академічна спільнота Національного університету біоресурсів і природокористування України глибоко сумує у зв’язку з непоправною втратою і висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям та колегам загиблого Героя – Олексія Сергійовича Шинкарьова.

Світла пам’ять та безмежна вдячність за вірність Батьківщині
навіки залишиться у наших серцях!
 

https://nubip.edu.ua/node/132886