11 жовтня 2023, 9:20
Немає нічого неможливого для студентів НУБіП. Приступити до навчання раніше за всіх в Україні – залюбки! Позмагатися на стадіоні у силі та спритності - із задоволенням! Взяти участь у танцювально-пісенному конкурсі – тільки «за»!
А написати вірш на тему кохання у максимально стислий час? Студенти-філологи 2 курсу та студенти 1 курсу спеціальностей «захист і карантин рослин», «екологія», «біотехнології та біоінженерія» з ентузіазмом взялися до справи.
Сенс «випробовувань» полягав у тому, аби порівняти, якими словами говорили про любов наші прадіди-прабабці та якими поняттями та категоріями опишуть це почуття сучасні молоді люди.
Наші предки зверталися до порівнянь людського життя з явищами природи. Студенти мислять категоріями Всесвіту, активно звертаючись до абстракцій, занурюючись у глибину почуттів. Звучав і «білий вірш», і епічна поезія, і авангардний стиль, і наслідування Данте Аліг’єрі та Петрарці, і данина народній творчості.
Студенти 2 групи спеціальності «Захист і карантин рослин» поклали вірш на музику та виконали пісню у реповій манері, супроводжуючи виконання танцювальними рухами. Це була вибухова енергія!
У цьому дописі наведено лише кілька віршів. Проте варто наголосити, що доробок усіх авторів заслуговує на визнання. Власне, моменти виголошення віршів були хвилинами слави, оскільки слухачі щиро дякували поетам оплесками.
Одна з умов челенджу полягала у тому, аби вірш (пісня) були написані колективно (як данина народній творчості). І колективи авторів в максимально стислий час виконали завдання.
Поринемо у вихор емоцій. Корнієць Анна, Довгопол Єлизавета, Григура Вікторія, Галушка Софія, Налегач Максим, Рубан вважають, що:
Любов вона така,
Любов вона така.
Сьогодні є, а завтра вже нема.
Вона є дика й непокірна.
Вона палка і гомірка.
Любов – це музика, що лине із душі.
Любов – це почуття, що змінює світи.
Її не купиш за ніякі гроші.
Якщо вже маєш – не впусти.
Що й казати – любов варто цінувати, бо вона така… примхлива. Можливо, допоможе контракт:
Я боюся почуттів, підпишу контракт
і назавжди потону у твоїх очах..
…У серці палає любов вічна, кохання — мелодія ніжна.
Час зупиняється, коли поруч ти зі мною,
В обіймах долі будемо з тобою.
Авторкицього віршу - Белюшина Ангеліна, Лещенко Анна, Лелюх Діана, Вегера Інна, Савченко Катерина – написали про очікування вічного кохання, про глибокі запаморочливі почуття.
Наступний вірш, авторками якого є Поважнюк Софія, Шкута Богдана, Панасенко Олена та Панасенко Наталія, переносить у теплий весняний вечір. Здається, саме навесні серце мліє найчастіше…
Я люблю твої очі, що побачив колись.
Мліє серце моє від щасливих ночей.
Б’ється в ритмі воно, як мелодія ніжна.
Ти - моя доля, мій світ, моя мрія незмінна.
Твої слова, наче чарівний дотик вітру
По душі розносить кохання тендітне,
Палке, мов вічний вогонь.
Коли студенти-екологи 1 групи виконували поетичну роботу, неподалік пройшов Шекспір. Здається, його геній осяяв творців наступного вірша про кохання:
Очі твої, як темна ніч,
Пливу я в них до Всесвіту душі,
Я не тону, адже кохання надихає,
Дає натхнення, віру та надію,
Що я дійду до центру Всесвіту душі,
І запалю ту свічку під назвою «кохання».
Любов, як ранок у твоїх очах,
Сія, як зірка в небесах високих,
У серці жар, як свічка уночі,
Очі твої, як безмежний світ,
Кохання - магія, це дар і таємниця.
Очі твої, як небесна вічність,
Я не тону, - коханням оживаю,
Ми разом подорожуємо в цей світ,
Де щастя і кохання наш мотив всесильний.
Щиро захоплюємося колективною працею усіх студентів, - а це близько 190 чоловік, - які виявили таланти, ентузіазм, гумор та радість спілкування!
Сидоренко Ірина, доцентка кафедри культурології
