Осінні фарби фарбують листя в жовтогарячий колір, сива паморозь вкриває гілочки дерев, Карпати заворожують красою…

Мальовничі пейзажі, тихі та зоряні карпатські ночі, чисте мов кришталь повітря, туманний світанок та багряний захід сонця над горами – ось на що варто потратити час.

Що може бути більш захопливим для здобувачів освіти, ніж цікавий тур в Карпати на 3 дні разом із наставниками у ще невідомі куточки нашої країни?

Таємничість Карпат вабить до себе в усі пори року та при будь-якій погоді. Коли ще як не восени такі яскраві кольори! Саме  восени можна побачити стільки різних кольорів забарвлення листя, стільки відтінків осені, що вистачить тепла та емоцій на цілу зиму. Студенти груп  М-21 та Е-21 разом із своїми наставниками Ганною П'єнтак та Світланою Куцою милувалися легким осіннім дощиком, синіми горами, смерековими лісами, хмарами, що чіпляються за вершини, білим туманом, блукаючим поміж смерек, теплими задушевними розмовами біля каміну.. І це саме той момент, коли весь світ зачекає.

Посеред війни, страху та невизначеності важливо знайти час, щоб перевести дух і відчути, що означає бути справді щасливим. Гуцульський край дуже колоритний і вміє дивувати. Тут прекрасно все: від незвичайної говірки до непорушних традицій, від уміння відкривати унікальні музеї до безмежної любові до свого краю. Ми теж поринули у світ Гуцульщини з головою. І повернулися  із подорожі Карпатами з незабутніми враженнями.

Знайомство з Карпатами розпочалося з Яремче. Долини дзвінких річок, за якими розкидані охайні будиночки з зеленими галявинами, захищені строгими гірськими хребтами.

Підйом на гору Хомʼяк — це найкраща перевірка на витривалість та силу волі.

Звивиста й полога лісова стежина, зрідка переривчаста гірськими струмками та каміннями, що давно вже поросли мохом, поступово вивела на знамениту полонину Хом’яків, з якої відкриваються надзвичайні панорами сусідніх гірських масивів. На полонині можна трішки перевести дух, зробити декілька фото на пам’ять про похід та вирушати далі. А далі найцікавіше. Останні 20% - найважчі. Зміна висоти стає більш різкою тому доводиться буквально “карапкатися” до вершини кам’янистою стежкою, що в’ється поміж зарослів ялівцю. Під час сходження на гору і здобувачі освіти, і їхні наставники відчули  максимум суперечливих емоцій і, зрештою, зрозуміли , який він – смак перемоги – вершина Хом’як, гора, яка є  одна з найпопулярніших локацій серед турів  «вихідного дня». Але вид, який відкривається з гори, явно вартує усіх спалених калорій.

Спускалися ми швидше, ніж піднімалися. Хоча фізично це було важче зробити. Слизьке каміння, кущі, болото ускладнювали спуск. Зате згодом  ми були біля водоспаду Женецький Гук, висота якого 18 метрів, тому шум від води чутно здаля. Від цього і назвали водоспад Гуком, бо сильно гучний. Ми прислухалися  до шуму води. Можливо, вона розповідає якусь таємницю або секрет довголіття? Кому, як не вічним горам та воді із надр земних, знати про це. Поруч із Женецьким Гуком розташований невеликий сувенірний ринок, де можна придбати вироби народного промислу. У місцевих лавках пропонуються найсмачніші вина, глінтвейн, карпатські чаї з медом та перцева кава, що дозволяють мандрівникам зігрітися та отримати заряд бадьорості.

А далі цікава прогулянка селом Татарів. Звіісно, за кожною назвою зазвичай стоїть якась історія, і часом довести її правдивість – той ще квест. За однією версією, цією назвою селище завдячує нападу монголо-татарів. Жив тут місцевий парубок, та такий красивий, що в нього були закохані не тільки всі дівчата із села, але і лісова мавка. Одного разу хлопець гуляв по лісу, а до села якраз почали підступати татари. Побачивши їх, він кинувся додому щоб попередити односельчан. Мавка зі сльозами на обличчі кинулась благати свого батька, старого і мудрого царя ліса, щоб той врятував її коханого і селище. Змилостивився лісовик, жбурнув на землю свою корону – і навколо селища виросли стрімкі гори, що перегородили татарам шлях. Поки ординці були змушені обходити все довкола, хлопець повернувся в село і організував  оборону. Татарів вистояв і відтоді носить цю горду назву.

Задоволені студенти та невтомні іхні наставники  куштували полонинський сир, будз ,бринзу, милувалися краєвидами, готували разом смачні вечері, грілися біля багаття, слухали  цікаві історії про Карпатські гори та ділились враженнями. Поки триває осінь, варто знайти кілька днів і побувати тут.