Вітаємо Наталію Василівну Адамчук з ювілеєм!

Вельмишановна Наталіє Василівно, з полуднем віку Вас!

Кажуть, це найкращий час у житті, коли сонце в зеніті, а гони далекі, і роботи багато, і сили міцні… Бракує лишень часу. Та знайти його допоможе мудрість, яка починає горнутися до натруджених і праведних рамен , вона – набуток літ перебулих. Ваше «вчора» яскраве, багате, родинно тепле, науково цікаве: помічницею і порадницею стала донечка, росте та мужніє синок, сімейне вогнище надійно охороняє вірний дружина, теплом огортають, захищають від лихого мама й тато; підкорилися фольклорно-літературно-журналістські овиди, полетіли у світи наповнені сили та наснаги розмисли про велич, красу, самобутність, одержимість рідного слова. Дякуйте Всевишньому за ці щедрі дари. А Ваше «завтра» вимагає рішучості – для кроків, сміливості – для думки, натхнення – для творчості, удачі – для нових наукових відкриттів. Здоров’я Вам і щастя, радості від кожного, наповненого натхненною працею, прожитого дня. Хай сонце в зеніті відкриває Вам, дорога Ювілярко, нові горизонти, освітлюючи шлях на верховини людського духу, хай Ваша чарівна усмішка ніколи не сходить з лиця. Це й про неї мовив наш незабутній Іван Драч:

Ваша усмішка – Ваша загадка..
Та усмішка, та дивна дивина
Живе, як пташка, сонцеві підвладна,
В гніздов’ї вуст…
Та усмішка … Дніпром рождена.
Слухняна павітру і непокірна вітру.
Ви квити з груднем – він Вам снігу,
А ви йому – усмішку з вуст в уста…