Страшна війна без жалю забрала життя ще одного нашого випускника, однокурсника, одногрупника та друга - Героя – захисника Дмитра Досяка

Клята війна з росіянами забирає найкращих синів і дочок. І це наші найболючіші, найтрагічніші втрати. Із сумом та скорботою повідомляємо, що ще в одну родину лісівників прийшло непоправне горе. Обороняючи Україну від московського окупанта, під час виконання бойового завдання, 22 грудня 2023 року, на Запорізькому напрямку загинув старший лейтенант, командир взводу стрілецької роти військової частини А7370 випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України (2004 р.в.) Дмитро Досяк (14.05.1981 р).
Дмитро Дмитрович Досяк народився у селі Білоберізка Верховинського району Івано-Франківської області. Після закінчення школи продовжив навчання Сторожинецькому лісовому технікумі, який закінчив з відзнакою. У 2000 році продовжив навчання у Національному аграрному університеті (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України), який з відзнакою закінчив у 2004 році здобувши кваліфікацію інженера лісового господарства. Під час навчання в університеті пройшов підготовку офіцерів запасу на Військовій кафедрі НАУ та отримав військове звання «Лейтенант запасу».
У мирний час Дмитро Дмитрович Досяк працював лісничим в одному зі спеціалізованих лісових господарств де займався улюбленою справою.

Не маючи військового досвіду відразу ж після повномасштабного вторгнення, Дмитро без вагань став на захист Батьківщини, вступивши у березні 2022 року добровольцем до 201 батальйону 102 бригади ТрО Збройних сил України
Викладачі, однокурсники, колеги та друзі Дмитра, поважали його як фахівця і як людину за притаманну йому чесність, простоту і щирість та згадують про нього як про веселу, добру та порядну людину. Кажуть, що був щирим другом, на якого завжди можна було покластися.
22 грудня 2023 року Дмитро Дмитрович Досяк мужньо прийняв свій останній бій…

«Сьогодні більша частина світу радіє та святкує величні свята, а ми дуже великою ціною виборюємо своє право жити у вільній країні …Невимовний біль та розпач принесла трагічна звістка про загибель нашого друга. Серце болить за кожного загиблого Героя, але коли це одногрупник, друг …воно просто рветься на шматки …Хочеться кричати на весь білий світ: Боже милостивий! Спаси, сохрани та помилуй Україну, збережи її від півночі до півдня, від сходу до заходу, захисти славний український народ від кровожерливого сусіда, покарай нелюдів …бо на їх совісті смерті, біль та сльози ні в чому невинних людей, на їх совісті зруйновані міста та долі….Невимовно боляче бачити як гинуть найперспективніші, найдобріші, найталановитіші хлопці – військові чи цивільні особи, які могли б виростити нове покоління таких самих як вони…які могли б працювати, навчати, бути взірцем. Нестерпно, щоразу однаково нестерпно бачити це страшне горе якому нічим не можна зарадити. Наш Дмитро назавжди залишиться у нашій пам'яті як багатогранна особистість, світла, щира, проста людина з ясним розумом. Герої не вмирають, принаймні поки ми їх пам'ятаємо, тому схилімо голови у скорботі і пошані і пам’ятаймо Дмитра Дмитровича Досяка, як добру, вправну, товариську, людяну, сміливу, порядну, щиру, відповідальну людину... та Героя визвольної війни... Дмитро склав свої крила на Землі …але для нас він продовжує жити у безсмерті» – так характеризують Героя однокурсники 2004 року випуску.

Академічна спільнота Національного університету біоресурсів і природокористування України глибоко сумує у зв’язку з непоправною втратою і висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям та колегам загиблого Героя – Дмитра Дмитровича Досяка.

Невимовний біль, безмежна скорбота, вічна і світла пам'ять та Царство небесне Тобі, наш Герою!!!