«Опановуй одну справу, одну ділянку життя і знай її досконало. Тоді ти станеш справді помітним у ній» – настанова від відомого лікаря ветеринарної медицини Володимира Суворова

«Для кожної людини важливо знайти своє місце у цьому світі і розвиватися у тій сфері, яка дійсно цікава та здатна забезпечити задоволення від професійної діяльності». Ось із таких слів розпочинаємо нашу розмову з талановитим лікарем ветеринарної медицини Володимиром Суворовим. Пригадую його, красивого, стрункого, а ще допитливого і творчого студента, який прийшов тоді, в академію, навчатися професії. Для нього навчання давалося легко, заліки і іспити складав лише на «відмінно». Нині це знаний лікар, з величезним професійним досвідом, який легко ділиться своїми здобутками й уміннями зі студентами-практикантами та молодими лікарями, що працюють у його клініках.

- Розкажіть про себе, Володимиру Геннадійовичу.

Народився і виріс я у Фастові, що на Київщині. З дитинства любив тварин. У батьків було своє невеличке присадибне господарство, де я із величезним задоволенням порався біля тварин. Мені приходилося рвати, а з часом косити траву для кролів, курей і свиней, прибирати клітки і станки від гною. Батьки раділи моїй допомозі по господарству. Тож, обираючи професію, я не сумнівався, що буду лікарем. Я читав книжки про омріяну професію лікаря. Проте, на той час, ще не міг остаточно визначитися, яким же лікарем все ж таки стану. Дуже вже хотілося бути хірургом. У старших класах я вже розумів, що професія лікаря це є великий людський подвиг, адже вона вимагає самовідданості, чистоти душі і чистоти помислів. І ось, по закінченню школи, вступив до Немішаївського технікуму, нині Немішаївський фаховий коледж, як одного із найстаріших і найавторитетніших закладів освіти. По закінченню навчання у технікумі відслужив в армії. Коли повернувся зі служби, то впевнено, у 1988 році вступив на ветеринарний факультет Української сільськогосподарської академії. Вже тоді ветеринарія була моєю найулюбленішою спеціальністю, а професія лікаря стала такою досяжною і такою близькою. Упродовж всіх років я старанно навчався, хотів багато знати, чимало часу проводив у бібліотеці і на клінічних кафедрах. У 1993 році я закінчив навчання і отримав диплом ветеринарного лікаря з відзнакою. Мабуть я був досить помітним на курсі, бо професори Галат В.Ф. і Мазуркевич А.Й., а через роки й Ви, Наталіє Михайлівно, запрошували вступати до аспірантури. Проте не склалося навчатися мені в аспірантурі. Під час навчання я зустрів своє справжнє і єдине кохання, найкращу у світі дівчину Ірину, свою однокурсницю, яка стала моєю дружиною і мамою двох моїх чарівних донечок. Дуже тішимося з того, що наша менша донечка Ганна нині студентка факультету ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України. Вона наша гордість, сама обрала фах лікаря ветеринарної медицини і досить старанно цьому навчається.

- Що Вам запам’яталося за роки навчання?

Студентські роки назавжди залишаються у нашій пам’яті, бо це безтурботна юність і щаслива молодість. Я завжди захоплювався нашими викладачами, які дарували нам своє батьківське тепло. Це була велика одна родина – студенти, викладачі і ніяких непорозумінь. В період навчання пам’ятним залишився ще 6 корпус, де був на той час факультет, а потім велике новосілля у новому, досить гарному і ошатному 12 корпусі. Кожній кафедрі, ми студенти, старалися допомогти розставити меблі, повісити на стінах таблиці і стенди, прибрати аудиторії і лабораторії. В пам’яті залишили свій великий слід викладачі, наші професори Братюха С.І., Рудик С.К., Петренко О.Ф, Хомич В.Т., Мазуркевич А.Й., Литвин В.П., доценти Вовк Д.М., Панько М.Ф., Євтушенко А.Ф. і інші. Вибачте, можливо не всіх згадав, але кожен з викладачів бажав нам, студентам, лише добра і величезних успіхів у майбутньому. Більшість наших викладачів це видатні вчені сучасності і я пишаюся, що вони мене і моїх друзів навчали майбутньої професії.

- Як склалося Ваше життя після закінчення навчання?

Відразу після отримання диплома був запрошений на роботу в Державну лікарню ветеринарної медицини міста Києва, де упродовж 13 років працював на посаді лікаря. Тут і здобув високу кваліфікацію хірурга. Моя самовіддана праця і постійне навчання «тонкощам» ветеринарної медицини принесли визнання і повагу серед колег та власників тварин. У 2007 році я заснував власну клініку ветеринарної медицини, де працюю і донині головним лікарем. Тепер маю вже дві клініки ветеринарної медицини. З року в рік навчаю молодих лікарів та студентів-практикантів роботі з дрібними тваринами. Постійно розширюю спеціалізації клінік, де є кабінети кардіології, ультразвукової діагностики (УЗД), інтенсивної терапії, реанімації, стоматології тощо.

Мені приємно, що на факультеті ветеринарної медицини пам’ятають про такого лікаря, як я і запрошують прочитати лекції для студентів-випускників. Упродовж багатьох років я мав можливість читати лекції студентам про «Нове у практиці ветеринарної медицини» та дарувати невеличкі подаруночки самим активним. Традиційно декан і заступники декана факультету ветеринарної медицини запрошували на випуск майбутніх лікарів, де я мав можливість виступити з вітальним словом та подарувати найкращим випускникам цінні подарунки і сертифікати на стажування упродовж одного місяця у своїх клініках.

Я жодного разу у житті не пошкодував, що маю найкращу професію – рятувати життя тварин та оберігати людей від небезпечних хвороб. За це мабуть і маю чимало нагород, бо неодноразово був відзначений Почесними грамотами, Дипломами, цінними подарунками від Служби ветеринарної медицини, адміністрації міста і мера Києва, зокрема. Ця професія принесла мені величезний успіх і повагу серед людей, забезпечила матеріально мене і мою сім’ю і, найважливіше, дозволила стати тим, ким я нині став.

- Що побажаєте нинішнім і майбутнім студентам та викладачам університету?

Бажаю нинішнім і майбутнім студентам вибрати саме ту професію, яка буде приносити удачу і перемогу та дозволить реалізувати всі намічені плани і мрії. Кожному з вас впевненості у собі, у своїх силах, непохитно вірити у свій успіх, у свою велику мету, в свою щасливу долю. Нашим високоповажним викладачам – наснаги, терпіння, добра і міцного здоров’я.
Хай всім завжди щастить!

- Дякуємо, Володимиру Геннадійовичу, за цікаву розмову.

Перемоги і миру всім нам!

Розмову провела доктор ветеринарних наук,
професор
Сорока Наталія Михайлівна