Зустріч з Поетом: в університеті відзначили 89-річчя народного артиста України Вадима Крищенка

5 квітня 2024, 16:46

Прийшло як одкровення

Оце зізнання пізнє.

З душі воно не хоче

Іти у забуття.

Життя, бува, невчасно

Спинити може пісню.

Але бува, що й пісня

Продовжує життя.

Таким був лейтмотив мистецької імпрези «Зустріч з поетом», якою в Національному університеті біоресурсів і природокористування України відзначили 89-річчя народного артиста України професора кафедри культурології Вадима Дмитровича Крищенка.

Хтось може зіронізувати: які свята у воєнний час? Та це було не просто свято. Душевна зустріч заслуженого працівника культури, заслуженого діяча мистецтв, члена Національної спілки письменників України, лауреата літературно-мистецьких премій імені Івана Нечуя-Левицького, імені Андрія Малишка, імені Дмитра Луценка «Осіннє золото», Богдана Хмельницького, премії імені Володимира Сосюри, кавалера багатьох державних нагород — ордена Ярослава Мудрого, ордена «За заслуги», ордена Трудового Червоного Прапора, найвищої київської відзнаки «Знак Пошани», найвищих нагород Української православної церкви — ордена Андрія Первозванного та ордена Святого Володимира, найвищої відзнаки громадських організацій «Лицар Вітчизни» та багатьох інших – з колективом, у якому Поет працює понад 40 років.

Зала зустріла іменинника оплесками і піснею на його слова «Родина» у виконанні заслуженого артиста України доцента кафедри культурології Віктора Кавуна і Президентського стипендіата доктора філософії з історії та археології Владислави Чайки, теплі слова вітань на його адресу проголосив ректор НУБіП України академік Станіслав Миколайович Ніколаєнко.

А потім мав слово сам поет. Розповідав про себе, читав поезії, відповідав на запитання студентів… А вони (студенти), незважаючи на різницю у віці, уважно слухали - і, відчувалося, захоплювалися. Бо ж вірші Вадима Крищенка не мають віку, вони завжди актуальні: і про щастя бути українцем, і про найпалкіше почуття кохання, і про події сьогодення – війну.

Пом´янім, хто не вийшов із бою,
Захистив Україну собою,
Хто у наступі, чи в обороні…
Встаньмо мовчки й схилімось в поклоні.

Після цих слів зала вшанувала героїв, яких уже не повернути, хвилиною мовчання…

І саме за актуальність і значущість діяльності Вадима Дмитровича Крищенка Спілка письменників України відзначила його найвищою своєю нагородою. Про це, а ще про присудження премії «Благовіст» оголосили члени правління Спілки, секретарі Спілки Борис Пономаренко та Інна

Ковальчук

Та Вадим Дмитрович – поет-пісняр, і пісні, звісно, звучали. Народний артист України Павло Зібров зробив багато зусиль, аби привітати українську легенду, – і ми почули нову пісню «Намалюю маму».

Народний артист України Олександр Василенко, володар титулу «Голос унікальної краси», дозволив насолодитися його баритоном акапела – і зал почув «Старого музику».

Народний артист України професор кафедри культурології Роман Рудий виконав душевні «Котики вербові», яким уже 40 років; випускник університету, а тепер заслужений артист України Дмитро Андрієць – щиру «Забудеш» (хоча університет він не забуває), заслужений працівник культури професор професор кафедри технічного сервісу та інженерного менеджменту Ярослав Михайлович - «Нам треба жити для добра !», несподіваний Олександр Ткаченко - емоційну «Запитаю».

Але твори Вадима Крищенка виконують не лише знані митці, але і нинішня юнь. Уляна Гринь, талановита студентка ГПФ, співала « Той край, де я родилась і живу!», тріо « ТоНіка» -танго «Пахне сад в забутті», до виконання якого долучився і сам іменинник.

«Хай щастить вам, люді добрі!» – звучало на завершення мистецької імпрези. Хай щастить у здоров´ї і Вам, шановний Вадиме Дмитровичу, і нехай збуваються побажання, які Ви посилаєте у небо:

Хай під нашим вікном не сумує калина,
Не засліпить очей дощова крутія.
Хай не ронить сльозу від неправд Україна,
Бо то мати твоя,
Бо то мати моя.