Майбутні психологи відвідали Національний музей "Чорнобиль"

  10 квітня студенти групи Пс-24001 б гуманітарно-педагогічного факультету НУБіП України відвідали Національний музей «Чорнобиль», експозиції якого висвітлюють історію катастрофи 26 квітня 1986 року. Студентство ще зі шкільних років вивчає події того року, оскільки неодноразово чули розповіді батьків про евакуацію задля безпеки, самі брали участь у заходах, присвячених річниці трагедії. Але ті деталі, про які дізналися з розповіді екскурсовода, вражали : гелікоптер, що перечепився за кран і впав, про першотравневий парад на Хрещатику, коли рівень радіації був надзвичайно високим, про Швецію, яка першою забила на сполох через підвищення рівня радіації, Кубу, яка першою прийшла на допомогу українцям у той важкий для народу час та Японію, яка навіть після аварії на Фукусіма АЕС не згорнула програм допомоги Україні.

  Недбалість радянської влади занадто дорого обійшлася народу, який був поневолений імперією. Тисячі загублених життів, які навіки лишаться в кілометровій зоні відчуження, заголовки, у пізніше випущених газетах, про те, що в силу конструювання реактор мав вибухнути, рано чи пізно, покарані невинні люди, призначені винними за катастрофу. До сліз вражають розповіді про звичайних мешканців Чорнобиля та Прип’яті, які транслюють невимовний біль втрати всіх тих, кому довелося полишити свій дім за відведених владою 50 хвилин, з відсутністю уявлення про те, що більше ніколи до нього не повернуться.

 Історія розвивається по спіралі. Події лютого-квітня 2022 року засвідчили, наскільки може бути згубним незнання історії. Коли рашисти окопувалися в рудому лісі, використовували важку техніку на уражених ділянках, тримали в заручниках працівників Чорнобильської АЕС, то й самі отримали фатальні дози радіації. Особливо нас, третьокурсників, вразила розповідь про українця, працівника ЧАЕС, який своїм хитромудрим підходом зміг занотувати імена всіх окупантів, які вторглися на станцію. Сподіваємося, їх не омине справедлива кара.
 Наразі Україна й досі перебуває під загрозою ядерного тероризму, адже окупанти й досі залишаються на території Запорізької АЕС, а їхні ракети будь-якої миті можуть поцілити інші атомні об’єкти. Закликаємо світове товариство допомогти Україні зупинити це свавілля московитів, адже події Чорнобиля ніколи більше не мають повторитися.

  Куратор групи ПС21001б, Людмила Миколаївна Омельченко, також поділилася своїми спогадами про цей час. Студенти зі щирою цікавістю дізнавалися все більше й більше про події минулого і ділилися історіями своїх рідних. Це був дуже цінний досвід, який допоміг ще більше зрозуміти психологічний стан українців того періоду, сьогодення, збагнути причини колективної травми та її можливі наслідки.
Останні роки довели нам, наскільки важливо знати історію своєї країни, не забувати героїв минулого та вміти творчо впроваджувати досвід попередніх поколінь у нашому часі.

Дякуємо всім, хто працював над створенням цього музею, хто працює над створенням подібних інсталяцій та працівникам музею.
Окрема уклінна подяка Збройним Силам України за можливість жити, вивчати історію та творити її сьогодні!

Марина Комінська,

староста групи Пс-12001 б