ВІЗИТ В’ЯЧЕСЛАВА ВАСИЛЬЧЕНКА. СПОГАДИ СТУДЕНТІВ

ВІЗИТ В’ЯЧЕСЛАВА ВАСИЛЬЧЕНКА. СПОГАДИ СТУДЕНТІВ

Прекрасної сонячної днини до нашого гуманітарно – педагогічного факультету завітав В’ячеслав Васильченко – відомий український науковець, педагог, журналіст і насамперед письменник. «Я не письменник, а автор детективів» - зауважує чоловік, мабуть, зі скромності, проте хочеться звернути увагу на те, що за самовіддану працю письменника не раз нагороджували. Найбільш помітні відзнаки – це «Коронація слова» та «Вибір видавця».

Письменник захоплююче розповідав про своє життя, творчу діяльність, пригоди, здобутки, особливості власних романів та інше А розпочав свій виступ автор з представлення власних книг «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки», «Притулок для прудкого біса», «„Gaudeamus“, виконаний смертю», «Fakir». Також було презентовано його нове творіння  - детектив «Tatoo Читання по очах»...

Його твори критики називають детективами сучасного європейського зразка. Книги мають вертикальну структуру, тобто кожна з них є ніби новою серією серіалу, де міняються події, але залишається головний герой. Щодо героя. Це Богдан Лисиця - науковець, який працює в Киїському національному університеті  імені Тараса Шевченка, але має досить цікаве захоплення, таке як детективні розслідування. Слід зазначити, шо Лисиця дуже схожий на свого творця: цей запал, цікавість, гострота розуму, тай види діяльності спільні (В’ячеслав Миколайович працював у Національній академії внутрішніх справ України, має звання підполковника міліції). Якщо душу головний герой взяв від автора, то ім`я та прізвище -  від його університетського друга.

Письменник розповів про власний творчий шлях. Перші спроби випробувати перо у нього виникли ще в дитинстві. Він пригадував свій перший вірш, присвячений  річниці Жовтневої революції. Детективи В’ячеслав Васильченко починає писати на першому курсі навчання в університеті. Слід зазначити, що це досить копітка праця, адже написання деяких романів займало роки. Ось, що говорить сам автор: «Щоб написати щось хороше, потрібно взяти правильні слова і поставити на правильні місця, але потрібно знати ці правильні слова і місця», «Щоб стати письменником, потрібно багато читати», «Читаючи, ми качаємо свій мозок». Помітно, що письменник до написання  ставиться не просто як до буденної роботи, а як до чогось високого, сакрального: «Я ховаю світ в книгу через карлючки» - він кодує через знаки мови свою реальність, а наше завдання  - її розкрити та пізнати. Хочеться відзначити ентузіазм автора, він сам наголошував, що письменницька праця в Україна малоприбуткова. Звичайно, його книги друкують, купують, але це не зрівняти з прогресивною Європою та США.

В’ячеслав Миколайович викликав невимушену та радісну атмосферу своїми жартами-примітками. Ось для прикладу деякі з них: «В дитинстві я мріяв стати бандитом, але став міліціонером», «Тарган може прожити без голови дев`ять днів, люди так можуть жити ціле життя», «Жіночі золоті прикраси – це бойові нагороди отримані над чоловічою свідомістю», «Мрію треба вимріювати, щоб вона знала, що не здійснитись - це нахабство», «Жінка також людина, можливо навіть більше ніж чоловік».

Надихаюче звучали слова автора: «Найбільше для мене задоволення, коли я не пишу текст, а його ріжу, викидаю все зайве, як Роден різцем вирізав свої скульптури». Після таких витончених порівнянь, мабуть, чи не кожний в аудиторії захотів відчути себе творцем, своєрідною надлюдиною.

 Хочеться подякувати шановному В’ячеславу Миколайовичу за той вогонь, що він розпалив у наших серцях, за чудовий настрій, цікавий виступ. Силами таких ентузіастів і тримається наше суспільство, будується майбутнє. Гадаю, обов`язково ознайомлюся ближче з його творчістю і придбаю кілька книг.

Антоніна Бойчук, СП-1401

Надзвичайно цікаво було знову зустрітися із В’ячеславом Васильченком. Справа в тому, що В’ячеслав Михайлович родом із мого міста – Переяслава-Хмельницького, тому я досить часто бувала на його захопливих зустрічах. Особисто я пишаюся, що маю такого розумного земляка. На сьогоднішній конференції я ще раз мала змогу переконатися в мудрості В’ячеслава Васильченка. Надзвичайно цікаво було послухати історії про його романи, а особливо вразила історія про детектив «Таттоо. Читання по очах», де описувався наш Схід. У найближчому майбутньому я збираюся прочитати саме цей роман. Я впевнена, що із задоволенням чекатиму чергової зустрічі з цим талановитим не лише письменником, а й педагогом, журналістом.

Вікторія Линник, СП-1502

Нещодавно ми познайомилися з прекрасною людиною та прекрасним письменником В"ячеславом Васильченком. Насправді я не ще ні разу не стикалася з його романами, та при презентації своїх романів він зміг причарувати до них. Надзвичайно цікавим було і те, що В’ячеславав Васильченко проста і дуже позитивна людина, якого слухати  - одне задоволення. Саме тому після цієї зустрічі з ним у мене виникло просто величезне бажання прочитати хоча б один його роман-детектив. І думаю, він мені сподобається, адже коротке представлення кожного з них дуже зацікавило мене, і це немаловажливо. Адже книга повинна зацікавити від початку та тримати читача до кінця. Величезне спасибі за таку нагоду познайомитися з такою людиною. І в майбутньому буду чекати на повторення зустрічі.

Наталія Демченко, СП-1501

Зустрівши В’ячеслава Васильченка, ти розумієш, що де досвідчена людина, яка сприймає світ реально, а не завуальовано. Він звертається лише на факти, даючи змогу зрозуміти хто ми та що ми повинні зробити для кращого майбутнього українського народу. В’ячеслав Миколайович – надзвичайно цікава особистість, яка змогла донести до аудиторії, що на своєму шляху кожна людина повинна пройти багато лабіринтів: побороти себе, щоб досягнути мети, не здаватися на половині шляху, а продовжувати боротися.

Анастасія Шевченко,  СП-1502

В'ячеслав Миколайович Васильченко — український письменник, журналіст, науковець, педагог – сьогодні провів цікаву презентацію своєї творчості. Він лаконічно представляв декілька своїх детективних романів. Стислі, зрозумілі речення, без «води» давали зрозуміти, що перед нами - дійсно професіонал. Таких людей, як В'ячеслав Миколайович, хочеться слухати без упину.

У своїй лекції він розкрив проблеми сучасних письменників на своєму прикладі, розказуючи, що, коли він отримав відзнаку «Коронація слова» у 2013 році за сценарій, почали знімати фільм, але, на жаль, через війну на території країни не змогли завершити. Дуже шкода, коли повний саморозвиток і  можливість внести частину від себе для розвитку людства перешкождається агресією та війною. Суспільство міняє мистецтво на вбивство.

Мене приємно вразило, що такі письменники, як В'ячеслав Васильченко, не опускають руки на половині шляху, добиваються цілей та ще й вдало спонукають інших до сучасного мистецтва. Завдяки таким, наша країна підніметься на вищій культурний рівень. Саме з таких людей потрібно брати приклад.

Письменник закликав нас до мистецтва сьогодення, і я можу сказати, що хоча б одну людину він зміг цілком зацікавити. Я з великим  задоволенням буду заглиблюватися у його творчість у майбутньому, адже ця людина змогла зачепити мене своєю лекцією.

Маргарита Виноградова, СП – 1502

Нещодавно мені випала нагода познайомитись з прекрасною людиною, талановитим  письменником, науковцем, журналістом В’ячеславом Васильченком. Заходячи до аудиторії, я помітила, як поблизу на лавочці сидить на перший погляд звичайний чоловік. З настанням пари, піднявши очі, я впізнала в чудовому ораторі обличчя цього чоловіка. Мене захопила його ученість, обізнаність, простота та скромність, про що свідчать його слова: «Я- не письменник, я- автор детективів». Оратор також зміг захопити аудиторію своїм витонченим почуттям гумору. Наведу кілька його цитат: «Тарган може прожити без голови дев’ять днів, люди так можуть жити ціле життя», «Сонячно за вікном, а в аудиторії я». Мене захопила ця людина, адже вона має надзвичайно позитивну енергетику. Під час виступу була дуже приємна, майже домашня атмосфера, щире, доброзичливе ставлення . Я обов’язково прочитаю одну із його книг.

Мороз Анна,  СП-1401

Кілька днів тому мала чудову нагоду познайомитись з творчістю українського письменника В’ячеслава Миколайовича Васильченка. Я не тільки відкрила для себе нового письменника детективних романів, але й уперше почула про життя майстрів, творців слова, а саме про те, що надихає їх написати  той чи інший твір, як довго цей процес відбувається, які перешкоди трапляються на шляху книги  від друкарні до рук читача. Мені сподобалося слухати В’ячеслава Васильченка, звичайно у нього трішки нестандартний підхід до розмови, можна сказати, що «молодіжний». І саме це допомогло йому швидко налагодити  контакт з аудиторією і студенти із задоволенням слухали про його творчість і деякі моменти з життя. …

Ця зустріч сподобалась, і надалі я буду намагатися більше знайомитися з творчістю земляків, бо в Україні дійсно є багато талановитих людей з творами якихя ще не знайома.

Стадник Ніка,СП-1401

В`ячеслав Миколайович цікава і ерудована людина.

Його вислови з книги,які він зачитував – філософські,з гумором і змушують замислитися. Пізнавально було слухати, як він розповідав про те чому ми читаємо,для чого це…і тут ти сидиш і думаєш,а й справді, адже зараз ми менше читаємо,потрібно зважати на це, щоб бути більш обізнаними і вміти краще висловити свою думку. Його лекція мене дуже зацікавила і в мене з`явилося бажання прочитати його книги.

Касьян Ангеліна.СП-1502

Кожен з нас має свою мрію, до якої постійно прагне, але для її досягнення потрібно не лише самостійно працювати, а ще й переймати досвід уже успішних людей. З такою метою сьогодні відбувалася зустріч студентів гуманітарно-педагогічного факультету НУБіП України з В'ячеславом Миколайовичем  Васильченком. Такі заходи завжди є корисними та проходять з ентузіазмом, особливо коли гостями є творчі люди. Таким є і В'ячеслав Миколайович – автор детективів, як він сам себе називає. Він поділився зі студентами своїми секретами написання творів та вибору назв для них, розказав довгий шлях від рукопису до друкованої книги, яку ми вже бачимо на полицях книгарень, та наголосив на тому, що це колосальна робота великої кількості людей, які редагують, аналізують та оформляють книгу. Гість із задоволенням згадував про свої студентські роки, коли на останніх рядах писав нариси до майбутніх романів, яких зараз у нього п′ять, і автор не збирається на цьому зупинятися. Як і кожен, хто захоплений своєю справою, він переймається долею своїх детективів, але і до конструктивної критики професіоналів ставиться добре, деякі приклади навіть зачитав у аудиторії. Васильченко має нескінченний перелік відомих особистостей, про історії з яким теж не забув згадати.

Оскільки, В'ячеслав Миколайович є ще й викладачем на кафедрі журналістики, то зустріч пройшла у формі цікавої, невимушеної лекції, яка викликала захват у студентів. Було б чудово, якби молодь  частіше мала змогу зустрічатися з подібними людьми. Усе пройшло на одному диханні, тому ніхто не помітив як швидко сплинув час, відведений на даний захід. Хотілося б, щоб наступного разу було більше часу, який змогли б витратити на особисті запитання студентів

Ірина Ткаченко СП-1401