ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ МАГІСТРІВ КАФЕДРИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ ЗЕЛЕНИМ БУДІВНИЦТВОМ

У п’ятницю , у свій магістерський день, як завжди магістри факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК, разом із завідувачем кафедри стандартизації та сертифікації с.-г. продукції Владиславом Сухенком відали І Міжнародний форум з «зеленого будівництва»: «Україна – зелена країна».

Зважаючи, що Україні, вкрай необхідно проводити стимулювання і впровадження нових стандартів на становлення екологічного будівництва, майбутні фахівці у цій галузі – наші студенти були не аби, як зацікавлені тематикою форуму. Зелене будівництво для України – це великий потенціал, перспектива для економічного зростання, шлях до сталого розвитку країни.

Екологічне будівництво – це практика будівництва та експлуатації будівель, метою якої є зниження рівня споживання енергетичних і матеріальних ресурсів при одночасному збереженні або підвищенні якості будівель і комфорту їх внутрішнього середовища.

Екологічне будівництво масово впроваджується на світовому ринку і представлено в широкому спектрі – від невеликих житлових будинків до великих торгових районів. При зведенні екологічної будівлі розробляються спеціальні екологічні проекти, в основі яких закладені наступні принципи: використання енергоощадних технологій, ефективне використання обмежених ресурсів, проектування будівель з урахуванням впливу на здоров’я людини та на навколишнє середовище, а також наскільки гармонійно будівля вписується в архітектурний стиль і природний ландшафт.

Згідно з останніми міжнародними дослідженнями, екологічно зелена будівля дозволяє підвищити загальну продуктивність персоналу на 18 %, скоротити кількість лікарняних на 8,5 %, знизити споживання енергоресурсів до 40 %, а також підвищує вартість активів. Власник будівлі може дозволити собі підвищити орендні ставки до 25 %, а рівень заповнюваності будівлі, як правило, збільшується на 23 %.

Екологічне будівництво слід розглядати як інноваційний підхід, так як в основі даного процесу закладено використання абсолютно нових технологій і обладнання, постачання екологічно чистого продукту, який не має негативного впливу на навколишнє середовище.

Завданнями зеленого будівництва є:

1. Скорочення сукупної (за весь життєвий цикл будівлі) згубної дії будівельної діяльності на здоров’я людини і навколишнє середовище, що досягається за допомогою застосування нових технологій і підходів.

2. Створення нових промислових продуктів.

3. Зниження навантажень на регіональні енергетичні мережі та підвищення надійності їх роботи.

4. Створення нових робочих місць в інтелектуальній сфері виробництва.

5. Зниження витрат на утримання будівель нового будівництва.

У країнах, де розвивається екологічне будівництво, створюються національні стандарти, що враховують соціальноекономічні та природні умови країни: законодавство, державну політику щодо енергоресурсів та екології, кліматичні умови, ступінь усвідомлення проблем енергоефективності та екологічності професійними співтовариствами та населенням. Всі перераховані стандарти направлені насамперед на підвищення значимості екології як невід’ємної частини суспільства, а так само визнання необхідності екологічного будівництва для успішної реалізації стійкості міст і країни в цілому.

Цього року Україна з другої спроби ввійшла у Всесвітню Раду по «зеленому» будівництву. На початковому етапі членства від країни-учасника потрібне розуміння плану розвитку ситуації, створення регіональної мережі представництв протягом поточного року й уже наступним етапом має бути створення системи проектування, будівництва й оцінювання за показниками, які висуваються до «зеленого» будівництва.

Тим часом в Україні рівень енергоспоживання залишається в 3-5 разів більшим, ніж у європейських країнах, і це незважаючи на те, що ми не перший рік говоримо про енергоефективні технології, особливою увагою цей аспект користується у керівництва нашого університету, а Станіслав Ніколаєнко, майже на кожній нараді ставить це питання на розгляд. Нереалізований екологічний аспект у будівництві насамперед змушує готувати «зелені» стандарти в нормативно-правовому полі й популяризувати ці ідеї безпосередньо в професійному середовищі, науковців, архітекторів і інженерів. Цей той рідкісний випадок, коли в екологічній тематиці можуть співпасти інтереси держави, бізнесу й самих громадян.

Технологія «зеленого» будівництва сформувалася в найбільш урбаністичних країнах на початку 90-х. У 2002 році з’явилася Всесвітня рада по «зеленому» будівництву, де на сьогодні налічується вже 75 країн-членів. Чотири роки тому перша спроба України вступити до Ради не увінчалася успіхом, але за останній час ми прийняли вже близько 50 нормативних актів по енергоефективності. Втім, енергоефективність — важливий, але не єдиний показник «зеленого» будівництва.

Закономірно, що однією з його умов залишається збереження зелених зон, водойм, загальних особливостей умов забудови по конкретній місцевості. Ще один тренд — проектування будинків з рівнем енергоспоживання близьким до нульового. Правда, амбіційна мета Європи (майже повний перехід на будівництво таких будинків до 2020 року) поки що здається малоймовірною для досягнення. Нам же спочатку як реальну мету слід поставити вироблення екологічного маркування деталей, матеріалів і самих будівель, вважають експерти. «В усьому світі ці стандарти створюються й розвиваються за рахунок активної участі самого ринку. У нас ринок поки мало працює, ініціює розробку й фінансування, тому його потрібно форматувати, щоб він сам замовляв суспільству розробку тих стандартів, які б дозволили нам і майбутнім поколінням жити в екологічно безпечному житлі», — пояснює під час І Міжнародного форуму з «зеленого будівництва»: «Україна – зелена країна», директор науково-дослідного інституту будівельних конструкцій, президент громадської організації «Українська Рада по зеленому будівництву» Геннадій Фаренюк.


При переході на екобудівництво потрібно вкотре звернути увагу на енергоефективність будинків, екологічність матеріалів, екологічність транспорту в містах, підняти питання про зелені насадження, які Київ, за підрахунками екологів, уже втратив на 20-25%, розглянути можливості альтернативного озеленення, що в комплексі дасть інтегровану оцінку екологічної трансформації в зонах проживання. «Має бути механізм для того, щоб будівельні організації впроваджували екологічні стандарти. Будують зараз швидко, легко, наполегливо, але не екологічно. Мають бути екологічні стимули з боку держави: якщо не будуть уведені екологічні податки, екологічно безпечні закупівлі, то ми з вами будемо будуватися, як і будуємося», — продовжує ректор Державної екологічної академії Олександр Бондар. На сьогодні технічний комітет стандартизації «Охорона навколишнього природного середовища (ТК 82)» розробив регламент екологічного маркування. «Якщо будуть так звані «зелені» закупівлі від держави, які будуть стимулювати закупівлю таких екологічних продуктів і матеріалів, тоді ми з вами будемо мати екологічне будівництво», — додає О. Бондар.


Необхідна розробка нормативно-правового акту, який би встановлював вимоги по проектуванню будинків і поселень за екологічними критеріями, а також державно-будівельні норми, які встановлюють правила проектування будинків з рівнем споживання енергії, близьким до нульового, — кроки необхідні, але інша справа, наскільки вони здійсненні. «Повністю перейти на будівництво за першими енергоефективними стандартами, розробленими в 1994-1995 роках, ми змогли тільки через десять років. До цього масово добудовувалися будинки, будівництво яких було покинуте на початку 90-х, і потрібно було їх просто добудувати й увести в дію. Мало прийняти нормативи — ще потрібно добитися їх виконання», — наводить приклад заступник начальника Управління містобудування, архітектури й планування територій, начальник відділу архітектурно-конструктивних систем будинків і споруд Мінрегіону Вадим Євстаф'єв. Крім того, розроблені стандарти мають бути доступними для виробників: бізнес потребує інформування, можливостей оформляти гранти, одержувати інвестиції на тлі загального спрощення бюрократичних процедур. Стратегії «зеленого» будівництва допомагають розвиненим країнам оновлювати економіку, створюючи нові ринки збуту.

Можливо, Україна скористається шансом щонайменше зміцнити економіку й у перспективі одного разу опинитися на найвищому щаблі членства у Всесвітній Раді по «зеленому» будівництву, форматувати будівельний ринок на основі вже свого успішного досвіду. А випускники кафедри стандартизації та сертифікації Національного університету біоресурсів і та природокористування України стануть надійними помічниками у досягненні цієї амбітної мети.

Владислав Сухенко,

завідувач кафедри стандартизації

та сертифікації с.-г. продукції