Оповідь і вітання Михайла Яцкова з Аляски

 Вікторе Мельхіоровичу, вибачте, що багато слів. Не заперечую, якщо Ви мій текст скоротите. Написав багато, майже все, аби не склалося враження, що все у моєму житті склалося легко і, що я був таким пай-хлопчиком. Ні, не був. Багато помилок було зроблено. Багато часу і сил витрачено, щоб отримати той професійний досвід і досвід життя, який маю нині. Але зараз я впевнений у тому, що обрав саме ту галузь і професію любиму, яка мені до душі. І зараз, з огляду власного життєвого досвіду, я дуже вдячний тим Людям, які зустрілись мені на шляху і допомагали зробити мені мій вибір…
Передстудентське
Михайло Олександрович Яцков. Народився в 1970-му році в м. Київ. Любов до лісу ще в дитинстві виховав батько, який народився і виріс в Сибіру в родині колишніх заможних селян розкуркулених і засланих з Алтаю. Багато часу в дитинстві проводив з татом в лісах під Києвом та в київському зоопарку. З 1977 по 1987 навчався в школі, рік в школі №194 (на Мінському) і 9 років в школі №252 (на Оболоні). Мама виховала любов до навчання. Завершив школу добре, з чотирма четвірками в атестаті (по предметах: географія, російська та французька мови і російська література). З початку школи майже по 9-й клас мріяв працювати у галузі природніх ресурсів. У шкільний період подобались прогулянки у лісі з однокласниками, робота на дачі (на Русанівці), та довгострокові поїздки з класом до колгоспів. Улюбленою книгою тих часів була книга про мисливствознавців Сибіру.
Як поступив на лісогосподарський факультет
Довгий час протягом шкільних років мріяв поступати на факультет мисливствознавства в м. Іркутськ. З часом ці юнацькі мрії переросли в бажання поступити на факультет лісового господарства УСГА. В останній перед вступний рік школи почав мріяти про кар’єру офіцера збройних сил. Мав намір після 10-го класу замість іспитів до закладів вищої освіти дочекатись призову до армії. Хотів отримати досвід армійського життя перед тим, як вступати до військового училища. Батьки були спантеличені таким рішенням, але не заважали. Єдине що, запропонували спробувати свої сили на екзаменах до УСГА в якості експерименту.
В 1987-му році був запроваджений експеримент для абітурієнтів лісогосподарського факультету УСГА. По-перше, в трійці вступних екзаменів (математика, біологія, мова) екзамен з біології замінили екзаменом з хімії. По-друге, абітурієнтам аби поступити, достатньо було отримати 9 балів на перших двох екзаменах з математики і хімії. До екзамену з хімії прийшов не підготовленим (було ж все одно, поступлю або не поступлю). Побачивши, після прибуття до першого корпусу, велику групу стурбованих і переживаючих абітурієнтів і собі почав готуватись. Оскільки запрошували до екзаменаційної аудиторії за алфавітом, згідно свого прізвища, був останнім і мав цілий день на підготовку. Отримав «4» на екзамені з хімії. До екзамену з математики вже готувався серйозно. Великого бажання бути прийнятим на навчання не було, але було велике бажання отримати «5» на екзамені. Так і сталося. Пройшов за правилами експерименту отримавши 9 балів за результатами двох іспитів.
Зараз розумію, що не завжди був взірцевим студентом для викладачів. Маючи здібності вчитись дуже добре, не рідко був байдужим до навчання. Очікував призову до армії з нетерпінням і пішов до армії в червні 1988-го року навіть не здавши екзамени з багатьох предметів. Не був впевнений, що повернусь до УСГА.
Служба в збройних силах СРСР протягом 15 місяців переконала, що армія – це не моє (замало свободи вибору). У вересні 1989 повернувся до УСГА і продовжив навчання. Але і після армії, ще певний час залишався «студентом настрою». Деякі предмети вивчав із зацікавленістю і отримував високі бали. Під час навчання захопився східними єдиноборствами, активно займався туризмом (факультет мав дуже сильну групу). Через ці захоплення не завжди приділяв достатню увагу навчанню. Лише завдяки переконанням і турботам декана В.М. Маурера, який підтримував студентів і опікав спортсменів, завершив 4-й курс.
Як вирішив продовжувати навчання в Орегоні
Одружився зі студенткою лісогосподарського факультету Ольгою Зиріною у лютому 1992-го року, а в грудні вся родина емігрувала до Сполучних Штатів. Батьки дуже спішили з виїздом, тому навчання на факультеті не завершили, хоча до захисту лишалось менше ніж півроку. Ніхто не очікував, що роки навчання на лісогосподарському факультеті підуть на користь у нашому житті у новій країні за океаном. Помилка, коштувала двох років платного навчання у США. В той час ми нічого не знали про лісове господарство у Сполучених Штатах.
До США прибув без знання англійської мови, тому протягом року працював на підсобних роботах в Лос Анжелосі. Брався за абияку роботу, навіть носив меблі і працював у магазині квітів. Дружина працювала в зоомагазині.
Досить швидко зрозуміли з дружиною, що потрібно продовжувати навчання, щоб отримати професію. На щастя, познайомились з американкою, яка працювала в офісі з працевлаштування і допомогла з інформацією про фахові навчальні заклади у США та Канаді (про міста, де були лісогосподарські факультети). Ольга вивчала англійську мову в Києві за програмою середньої школи і УСГА, тому мала можливість налагодити зв’язок з університетами і отримати необхідну для вступу інформацію. Перрі Браун у той час вів на факультеті роботу з іноземними студентами і запросив нас відвідати університет, що ми і зробили у червні 1993-го року. Після візиту до Орегонського університету вирішили подавати туди документи. Переїхали до міста Корвалліс у грудні 1993-го року. Два роки навчались на кафедрі управління лісами щоб отримати ступінь бакалавра. Якби завершили навчання в УСГА, мали б можливість відразу подавати документи у магістратуру.
Як продовжив своє фахове удосконалення
Протягом навчання на бакалавраті Орегонського університету остаточно усвідомив, що лісове господарство і лісова екологія - справді моє. За вимогами програми лісового господарства університету влітку 1994-го працював на виробництві за програмою інвентаризації лісу в університетському лісі. Влітку 1995 і 1996 років працював в приватній фірмі, яка проводить інвентаризацію державних лісів штату Вашингтон по контракту з лісовою службою США. В цей час пощастило познайомитись в університеті з Марком Харманом і Ольгою Кранкіною, які вели наукові проекти в Росії вивчаючи динаміку вуглецю в лісових екосистемах з акцентом на деревний детрит. Почав допомагати Марку і Ользі у їх проектах, перекладами і роботою з російськими спеціалістами лісового господарства.
Як став екологом-лісівником
Отримавши ступінь бакалавра в 1996-му році зрозумів, що мушу продовжити навчання, оскільки відчув, що галузь лісової екології є значно глибшою, ніж викладають на бакалавраті і, що мені не вистачає знань. Марк Хармон і Ольга Кранкіна у цей час шукали російськомовного студента для роботи в Сибіру та на Далекому Сході Росії. Кілька місяців я працював у лабораторії Марка, вивчаючи методику збору зразків і даних для вивчення темпів розкладення деревного детриту. Склав екзамен до магістратури взимку 1997 і незважаючи на не дуже високий бал з англійської мови був прийнятий на програму. Влітку 1997 поїхав до Сибіру (Красноярський край) збирати дані для дисертації. Мій тато прийшов мені на допомогу і поїхав зі мною до Сибіру, як волонтер.
Навчання у магістратурі тривало 4 роки (зазвичай магістратура триває не більше 2.5 років). За 4 роки я зібрав дані для дисертації на північному заході Росії, в Красноярському краї, Іркутській області та в Хабаровському краю. За 4 роки навчання в магістратурі я так втомився, що вирішив ніколи не повертатись до університету… Це був той випадок, коли «ніколи не кажи ніколи».
Як отримав роботу в Лісовій Службі США
Після закінчення магістратури весною 2001 року потрапив на фахову програму до Японії на 3 місяці. Приймав участь в польових роботах і подорожував. Повернувшись до США мав дуже важкий час з пошуком роботи. Марк знов прийшов мені на допомогу оскільки отримав фінансування на проведення проекту з вивчення темпів розкладання деревного детриту на Алясці. Влітку 2002 працював на півострові Кенай і закохався в Аляску. Тут познайомився з працівниками лісової служби, які дали рекомендацію на роботу. З червня 2003 працюю у відділі забезпечення і контроля якості даних на державній програмі лісової інвентаризації. Ця робота надала можливість працювати не лише на Алясці, але й по всьому західному узбережжю США (від південного кордону з Мексікою до північного кордону з Канадою), а з 2012-го року ще й на тихоокеанських островах (Американському Самоа, Гуамі, Палау, Північних Марианських Островах, Федеральних Штатах Мікоронезії, Маршалових Островах та на Гавайях).
Як захистив дисертацію
Оскільки робота є сезонною, десь в 2005-му році почав думати про повернення до університету і навчанні в аспірантурі без відриву від виробництва. Марк з Ольгою погодились взяти мене в аспірантуру вивчати вплив лісових порушень на динаміку вуглецю в екосистемах берегової Аляски. Почав навчання в 2007-му році. Не все пішло гладко з навчанням. Було досить важко перебудовувати себе з розкладу польових робіт на студентський розклад. Весною 2010-го намагався скласти найголовніший кваліфікаційний екзамен аспірантури і «успішно завалив» його. Після польового сезону 2010-го і повернення до університету восени всі сили кинув на підготовку до екзамену. Ситуація була досить серйозна, оскільки лише дві спроби надається студентам аспірантури, аби скласти цей екзамен. Якщо студент не складає іспит з другої спроби, його виключають з програми. Кажуть, що 50% студентів через це кидають аспірантуру. Весною 2011 все ж таки успішно склав екзамен і завершив навчання лише в 2016 році. Вчився б і довше, якби не обмеження строку навчання з боку університету, та не час Ользі та Марку виходити на пенсію.
Що для мене факультет
Незважаючи на те, що в мої студентські часи я не був взірцевим студентом, дуже шаную лісогосподарський факультет УСГА і люблю в НУБІП - мою Альма Матір. Після захисту майже кожну поїздку до України захожу на факультет щоб розпитати, чим живе студентство і як розвивається факультет і галузь лісового господарства. Маю мрію співпраці з факультетом і організації програми для магістрів, можливо навіть англійською мовою.
Чи тягне мене в Україну
Тягне в Україну, звичайно. Є бажання допомогти своїм досвідом польових робіт. Зараз співпрацюю з офісом міжнародного лісівництва США допомагаючи готувати вебінар для працівників лісового господарства України.
Мої побажання
На Україні пройшло моє дитинство, юність, шкільні та університетські роки. Тут залишилися мої шкільні та факультетські друзі, вчителі та педагоги, які допомогли мені стати людиною і фахівцем. Багато спогадів про неньку Україну надихають мене і сьогодні. Я дуже вдячний усім, хто долучилися до мого формування і бажаю усім здоров’я та щастя, закінчення військових дій на сході і процвітання Україні та українському народу!

З повагою і вдячністю, Михайло Яцков.