СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ АКАДЕМІКА П.С. ПОГРЕБНЯКА

2 жовтня 2020 року
Кафедра лісівництва, ННІ лісового і садово-паркового господарства

 СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ АКАДЕМІКА П.С. ПОГРЕБНЯКА
(1900-1976)
(До 120-річчя від дня народження)

«Той, хто любить паростки кленові,
Хто діброви молоді ростить,
Сам достоїн людської любові,
Бо живе й працює для століть»

     Відомі рядки український поет Максим Рильський присвятив своєму товаришу й однодумцю академіку та віцепрезиденту Академії наук УРСР, доктору сільськогосподарських наук, професору Петру Степановичу Погребняку.

   Видатний вчений-лісівник та громадський діяч світового масштабу, талановитий педагог та вихователь численної когорти молодих науковців, людина високих організаторських здібностей – усіх цих визнань Петро Степанович здобув своїм талантом і невтомною багаторічною працею.
   Класик лісівничої науки Петро Степанович Погребняк відомий своїми дослідженнями в галузі ґрунтознавства, геоботаніки, екології рослин, фізичної географії, палеогеографії, геоморфології, ландшафтознавства тощо. Як основоположник порівняльної екології рослин, наукової школи в лісівництві, відомої як української типологічної школи, еколого-лісівничого напряму в лісовій типології Петро Степанович вплинув на формування типологічних шкіл багатьох країн. Представлена ним едафічна сітка типів лісорослинних умов, яка побудована на основі екологічних критеріїв – трофності та вологості ґрунту, визнана лісівниками всього світу і є надбанням світового лісівництва.

     Петро Степанович Погребняк народився 10 липня 1900 р. в с. Волохів Яр Зміївського району на Харківщині в родині фельдшера. Дитинство та юнацькі роки пройшли на Сумщині. У 1918 року закінчив Охтирську гімназію та лісотехнічні курси. У 1921 році П.С. Погребняк вступив на лісове відділення Харківського інституту сільського господарства й лісівництва, яке закінчив у 1924 році зі званням вченого лісівника першого ступеня. Та наукова діяльність Петра Степановича розпочалася ще на студентській лаві. Запропоновану П. Погребняком формулу визначення відсотка гілля в окремих дерев та в насадженнях використав у книзі «Лесная таксация» професор М. М. Орлов. Ще до закінчення інституту Петро Степанович починає працювати в Красно-Тростянецькому дослідному лісництві.
    Після закінчення інституту П. С. Погребняк працював науковим співробітником Українського науково-дослідного інституту лісового господарства й агролісомеліорації та навчався в аспірантурі Харківського інституту сільського господарства та лісівництва. Наукове керівництво дисертацією здійснював академік Г. М. Висоцький. У 1928 році Петро Степанович успішно захистив кандидатську дисертацію на тему: «Генезис Поліських борів». Виняткова пам'ять і працездатність дозволили Петру Степановичу ґрунтовно вивчити німецьку, англійську, французьку та польську мови.

   З 1931 року Петро Степанович очолює кафедру ґрунтознавства Брянського лісотехнічного інституту, згодом кафедру загального лісівництва та ґрунтознавства Київського лісотехнічного інституту. Плідні тривалі дослідження дозволили П.С. Погребняку у 1939 році захистити докторську дисертацію та у 1940 році отримати наукове звання професора ґрунтознавства.

     

     У 1945 році Петро Степанович був членом делегації України на установчій конференції ООН у Сан-Франциско, також громадська робота П. С. Погребняка була присвячена організації Українського товариства охорони природи. За головування Петра Степановича протягом 1950–1962 років товариство нараховувала понад 1 млн членів.
   Протягом 1953–1955 років Петро Степанович був завідувачем кафедри фізичної географії географічного факультету Київського університету ім. Т. Шевченка; протягом 1957–1961 роках – завідувачем відділу екології рослин Ботанічного саду АН України
     

      З 1956 року Погребняк П. С. був організатором та першим директором Інституту лісівництва. За 10 років свого існування інститут випустив сім томів праць, в яких на теоретичних засадах були розв’язані численні практичні проблеми в сфері лісового господарства.

     Останній період своєї наукової діяльності (1965–1976 роки) Петро Степанович очолював відділ географії ґрунтів України у Раді з вивчення продуктивних сил України; відділ фізичної географії у Секторі географії АН України; відділ екології й охорони рослинності Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного.
       Помер Петро Степанович 25 липня 1976 року, похований на Байковому кладовищі в Києві.
       Талановитий вчений залишив глибокий слід у багатьох галузях науки про природу. Створене ним вчення про екологічну ординацію має велике значення в екологізації науки про навколишнє середовище.
        У рік 120-ліття від дня народження П. С. Погребняка ми схиляємо голови перед ним та його внеском у лісівничу науку і практику.

 

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook