Вчений і організатор сільськогосподарської науки. З нагоди 91-річчя від дня народження Григорія Олександровича Богданова.
Прямуючи від третього до десятого корпусу НУБіП ви обов’язково повернете на Алеєю Слави де встановлено погруддя видатних вчених. Микола Петрович Чирвінський, Павло Дмитрович Пшеничний … Іван Іванович Мартиненко, Григорій Олександрович Богданов, хто вони? Чому їх погруддя установлено тут? Спробуємо заглянути у минуле останнього.
Григорій Олександрович Богданов, 6 березня цього року йому виповнився б 91-й рік від дня народження.
Народився на Луганщині. Після закінчення семирічки навчався (1944-1947 рр.) у Куп’янській фельдшерсько-акушерській школі. Потім Харківський зоотехнічний інститут, який закінчив з відзнакою у 1952 році. Роботав старшим зоотехніком Валківського держплемрозплідника та Марківського районного відділу сільського господарства. У 1956 році закінчив аспірантуру відомого на той час Всесоюзного НДІ гібридизації та акліматизації тварин „Асканія-Нова” ім. акад. М.Ф. Іванова. Успішно захистивши у цьому ж році дисертацію, Григорій Олександрович усе своє подальше життя пов’язує з вирішенням проблем живлення сільськогосподарських тварин і птахів. У цьому ж році він приходить на наукову роботу до УНДІТ Лісостепу і Полісся, де за тринадцять років долає шлях від молодшого наукового співробітника до заступника директора інституту з наукової роботи. У 40 років його призначають ректором Харківського зооветеринарного інституту. “Залізна дисципліна і досконалий порядок”– так характеризували ці роки співробітники інституту. Сам надзвичайно працездатний Григорій Олександрович любив і підтримував людей, які сумлінно працювали, і не терпів поруч із собою ледарів. Ця людина була надзвичайно цілеспрямована й наполеглива. Своїми ідеями він зумів захопити колектив інституту, уболівав за усі його проблеми й робив усе максимально можливе для їх розв’язування. “Літаючий сенатор” – так називали свого ректора студенти, оскільки він багато їздив і літав, “вибиваючи” обладнання і матеріали для рідного інституту.
У 1973 році він знову повертається до УНДІТ Лісостепу і Полісся – вже як його директор.
Українську Ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарську академію Григорій Олександрович очолив у 1976 році. Його прихід на посаду ректора суттєво позначився на вирішенні багатьох проблем вузу, зокрема було закладено підвалини його розбудови. Тут особливо яскраво проявився його талант як керівника й менеджера. Поряд із розвитком нових наукових напрямів у дослідженнях він з великим ентузіазмом і високим професіоналізмом взявся за розвиток матеріальної бази академії. Зусиллями Григорія Олександровича була розроблена і затверджена перспективна програма капітального будівництва академії. За її реалізації було спроектовано і побудовано: 3 навчальних корпуси, 3 гуртожитки, 5 житлових будинків для співробітників, молочний комплекс у навчально-дослідному господарстві «Великоснітинське» та багато інших об’єктів у навчальних господарствах та дослідних станціях академії.
У 1979-1987 рр. Григорій Олександрович, як Голова президії Південного відділення ВАСГНІЛ, очолював сільськогосподарську науку, одночасно виконуючи обов’язки заступника Голови Держагропрому УРСР. Потому він виконує обов’язки першого заступника Голови президії Південного відділення ВАСГНІЛ. У 1990 році Григорій Олександрович знову повернувся до Української Ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії і дев’ять років поспіль очолював кафедру технології виробництва молока та яловичини. З 1999 року – в апараті Української академії аграрних наук, де й працював до останніх днів життя.
Наукові інтереси вченого були різнобічними й широкими. Поряд із вивченням проблем живлення сільськогосподарських тварин і птахів, багато часу й уваги він віддає оцінюванню ситуації та вирішенню питань зменшення надходження радіонуклідів у продукцію тваринництва у регіонах, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи (він був одним із розробників концепції ведення тут тваринництва). За комплексні дослідження і створення системи моніторингу та заходів з профілактики радіоактивного забруднення продуктів тваринництва Григорія Олександровича у 2004 році було удостоєно звання Лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки.
Пріоритетною проблемою останніх років життя стало вивчення і оцінювання рівня метаногенезу та емісії метану жуйним у зв’язку з різким потеплінням на планеті, викликаним парниковим ефектом.
Значну увагу Г.О. Богданов приділяв питанням міжнародної наукової співпраці: був координатором і членом робочих груп I Міжнародної конференції зі зменшення емісії метану, міжнародних агротехнічних шкіл в Україні та Росії, багатьох міжнародних симпозіумів і конференцій, де достойно представляв сільськогосподарську науку України.
В останні роки Григорій Олександрович висунув і теоретично та експериментально обґрунтував концепцію переходу в Україні на принципи нормування живлення сільськогосподарських тварин через споживання сухої речовини та насиченість сухої речовини обмінною енергією і іншими елементами, що є новим кроком у підвищенні продуктивності тваринництва.
Г.О. Богданов залишив багату наукову спадщину – понад 500 наукових праць, з яких більше 20 підручників, монографій, довідників. Завдячуючи його зусиллям було перекладено і видрукувано в Україні ряд кращих світових підручників з питань живлення і технології ведення тваринництва. Він був членом редколегій багатьох фахових видань. Багато сили і енергії віддавав підготовці і вихованню наукових кадрів, як для України, так і для зарубіжжя: він підготував більше 50 кандидатів та докторів наук.
Все життя Григорія Олександровича – приклад самовідданого служіння науці й українському народові. Як писав він сам: „... С моей точки зрения это не противоречит ни одному из уставов, а главное, находится в полном соответствии с неписанными законами уважения и ответственности перед людьми, а также правилами морали, нравственности или просто гражданского долга.…”.
Особливої уваги вартують високі морально-етичні і людські риси Григорія Олександровича. Йому були притаманні висока вимогливість до себе і відповідальність за доручену роботу, глибока повага до усіх, з ким йому доводилося працювати.
Як сказав В.Л. Комаров “Наука йде вперед, видозмінює, конкретизує і розвиває все, що зроблено її корифеями, Тільки таке безсмертя і судилося великим вченим” – ці слова й про Григорія Олександровича Богданова.
Професор кафедри технологій виробництва молока та м’яса
