Програма практики для 2 курсу

№ п/п	Тема практичних занять	Кількість годин
1	Методи оцінки селекційних зразків зернових колосових культур на стійкість проти ураження хворобами листя	5
2	Селекційна мережа України	5
3	Спостереження та оцінка зразків в селекційних та насінницьких посівах	5

2. Практичні завдання з програми практики

Завдання, які потрібно виконати	Методичні рекомендації до виконання	Посилання на відеоматеріал
Ознайомитись із поняттями «оригінатор сорту», «автор сорту» та установами, які займаються селекцією рослин в Україні	1.1. На основі інформації з відео файлів ознайомитися з установами, які займаються селекцією в Україні. 1.2. Знайти та зберегти собі на телефон (планшет та ін.) Державний реєстр сортів рослин придатних для поширення в Україні (далі – реєстр сортів). 1.3. У реєстрі сортів ознайомитися з переліком установ, що займаються селекцією рослин в Україні (наприкінці реєстру) 1.4. Виписати у звіт перелік усіх селекційних установ, які розміщені в області вашого місця проживання / народження та дати характеристику однієї з них (обов’язково вказати: місце розміщення, напрями роботи, перелік культур, селекцією яких займаються, назви сортів створених в установі та вказати селекціонерів, які створюють сорти в установі)	Миронівський інститут пшениці імені В М Ремесла НААН України частина 1 Миронівський інститут пшениці імені В М Ремесла НААН України частина 2 Миронівський інститут пшениці імені В М Ремесла НААН України частина 3 Миронівський інститут пшениці імені В М Ремесла НААН України частина 4 ННЦ "Інститут землеробства НААН" Інституту картоплярства НААН України Інститут рису НААНУ Інституту зрошуваного землеробства Інститут рослинництва ДЕКАЛБ Державний реєстр сортів рослин придатних для поширення в Україні
Оволодіти методикою оцінки селекційних зразків на стійкість проти ураження хворобами листя	2.1. На основі інформації з методичних рекомендацій коротко описати методики оцінки зразків на стійкість проти збудників хвороб. 2.2. Провести оцінку колекційного матеріалу на стійкість проти збудників хвороб 2.3. Зібрати гербарний матеріал для оцінювання в лабораторних умовах
Ознайомитися із поняттям «насінництво», завданнями, які вирішує в сільському господарстві, технологією вирощування насіннєвого матеріалу та установами, які мають право займатися насінництвом.	3.1. На основі інформації з методичних рекомендацій коротко дати визначення терміну «насінництво» 3.2. Сформувати основні завдання насінництва 3.3. Ознайомитися та записати класифікацію насіння України та розсадники в яких його отримують	Державний реєстр суб'єктів насінництва та розсадництва

3. Критерії оцінки навчальної практики

Програма агрономічно-ознайомчої практики в 2026 р. складається із 2 модулів, за кожен з яких студент отримує оцінку у відомість. Модуль 1 – перша дистанційна частина практики, за успішне виконання якої студент може отримати максимально 100 балів. Оцінювання студентів відбувається згідно положення «Про екзамени та заліки у НУБіП України» від 25.09.2019 р. протокол № 2

Оцінка національна	Визначення оцінки ЄКТС	Рейтинг здобувача, бали
Відмінно	Відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок	90–100
Добре	В загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок	74–89
Задовільно	Непогано, але зі значною кількістю недоліків	60-73
Незадовільно	Потрібно працювати перед тим як отримати залік	0–59

4. Звітність студента за виконання дистанційних завдань практики

Звіт виконується у довільній формі на базі отриманих завдань. Об’єм звіту до 10 стор. друкованого тексту, формат паперу – А4, орієнтація – книжкова, поля з усіх сторін – 20 мм, міжрядковий інтервал – 1,5, кегль шрифту – 14, гарнітура – TimesNewRoman, абзац – 1,00 см

Зразок оформлення звіту

Звіт необхідно підписати: Звіт_Прізвище_курс_група (Наприклад: Звіт_Іванов_1_6)

5. Методичні рекомендації для проходження навчально-ознайомчої практики із дисципліни «Селекція і насінництво польових культур

Оцінка сортів та селекційних зразків зернових колосових культур на стійкість проти борошниста роса

Збудник борошнистої роси — гриб Erysiphe graminis DC. f. sp. tritici Em. Marchal.

Поширення: повсюдно, де вирощують пшеницю. В Україні — повсюдно, проте переважно завдає шкоди на Поліссі і в Лісостепу.

Джерела інфекції: рослинні рештки, дикорослі злакові трави, сходи озимих культур. Зимує гриб міцелієм — на озимих та клейстотеціями — на рослинних рештках. Уражує листя, листкові піхви, стебла, а в роки сильного розвитку хвороби - колоскові луски і остюки.

Розвивається хвороба на молодих рослинах восени. За ураження сходів на піхвах листків спочатку з’являються матові плями, а згодом — білий павутинистий наліт, що вкриває листя частіше зверху, опуклими подушечками різного розміру, які згодом часто зливаються і темніють. Поступово наліт поширюється стеблом і на верхні листки, ущільнюється, набуває сіро-жовтого кольору і на ньому формуються клейстотеції у вигляді чорних цяток.

Обліки хвороби. Обстеження посівів озимої пшениці починають восени і продовжують навесні від початку відновлення вегетації рослин до наливання зерна.

1. на виробничих посівах обліковують по 10 рослин у 20-ти місцях поля, розміщених по діагоналі, використовуючи при цьому шкалу Е. Е. Гешеле у відсотках охопленої поверхні листка грибницею (рис. 1)

2. польову оцінку сортів проводять в період трубкування — колосіння, тобто, в період сильнішого розвитку хвороби. Ступінь ураження визначають візуально за шкалою, наведеною на рис. 1.

польову оцінку селекційних зразків проводять візуальним оглядом рослин на ділянці за шкалою, наведеною на рис. 1. Обліковують уражені рослини не менше 2-х разів упродовж вегетації: у фазу кущіння і після колосіння. Третій облік — для визначення динаміки розвитку інфекції і чіткішої класифікації стійкості — у фазу молочно-воскової стиглості. За обліків ураження дорослих рослин у фазу молочно-воскової стиглості враховують і ступінь ураження колоса.

Рис. 1. Шкала для оцінки стійкості сортів злаків за ступенем ураженості листя борошнистою росою : 9-1 – бали стійкості; 1-75 – відсоток ураження

Табл. 1. Шкала оцінки стійкості зразків пшениці проти борошнистої роси (Erysiphe graminis)

За шкалою табл. 1 можна диференціювати сорти і лінії за ступенем стійкості, здійснювати добори за даними ознаками, що значно прискорює польову оцінку селекційних номерів, висіяних на невеликих ділянках.

Оцінка сортів та селекційних зразків зернових колосових культур на стійкість проти септоріозу

Збудники — гриби Septoria nodorum Berk.; Septoria tritici Rob. et Desm. За зовнішніми ознаками ці види відрізняються тим, що Septoria nodorum уражує всі надземні органи рослин, a Septoria tritici — в основному листя.

Септоріоз набув поширення у всіх регіонах вирощування озимої пшениці. Особливо сильного розвитку — у зонах з підвищеною вологістю і в роки з великою кількістю опадів.

Джерелом інфекції септоріозу колоса є рослинні рештки (стерня, солома, полова) і зерно — у вигляді пікнід зі спорами або міцелію, а септоріозу листя — уражені частини рослин (на колосі і зерні не зберігається). Додатковим джерелом інфекції обох видів можуть бути дикорослі злакові та деякі дводольні рослини.

Шкодочинність захворювання характерна тим, що уражені рослини відстають у рості, листя на них часто всихає, колосся недорозвинене, зерно формується щупле, що призводить до зниження врожаю і погіршення посівних якостей насіння.

Збудники септоріозу уражують рослини на всіх фазах розвитку і проявляються у вигляді плямистостей. Первинне зараження відбувається під час сходів, коли на рослинах з’являються перші ознаки ураження у вигляді бурих штрихів чи плям. На побурілій тканині помітні темні цятки – пікніди.

На листках хвороба проявляється у вигляді бурих чи світло- бурих плям, що, розростаючись, зливаються, внаслідок чого листки поступово втрачають зелений колір і засихають.

Пізніше уражені частини світлішають і на них з’являються чорні дрібні цятки — пікніди. На стеблах хвороба проявляється у вигляді розпливчастих бурих плям, що згодом світлішають. Пікніди на стеблі утворюються рідко. Уражені стебла буріють, зморщуються і згинаються. На колосі уражуються колоскові луски, на них з’являються темно-бурі, згодом світлі плями, на яких проявляються пікніди. Потім хвороба переходить на зерно, яке не має чітких симптомів ураження, але відрізняється від здорового меншою масою і плюсклістю (щуплістю).

Обліки. Оцінку ступеня розвитку септоріозу на рослинах здійснюють методом обліку площі уражених збудником органів: листя, стебел, колосся. Для цього використовують стандартні шкали, що виражають ураженість у відсотках або балах. (рис. 2, табл. 2). У літературі існує понад 15 шкал, тому кожен дослідник обирає таку, яка його задовольняє відповідно до мети і завдань.

На виробничих посівах оцінку здійснюють систематично в період вегетації рослин для з’ясування необхідності застосування засобів захисту. На селекційних ділянках – у фазу молочно-воскової стиглості.

Шкала E. E. Гешеле обліку інтенсивності ураження зернових культур плямистостями (ІІ): 9-1 – бали стійкості, 1-60 – відсоток ураження

Табл. 2. Шкала оцінки стійкості за ураженістю рослин пшениці септоріозом (S.nodorum і S.tritici)

Оцінка сортів та селекційних зразків зернових колосових культур на стійкість проти бурої іржі

Збудник – гриб Puccinia triticina f. sp. tritici Erikss, синонім P. recondita Rob. et Desm.

Поширення: повсюдно, де вирощують пшеницю, в Україні – трапляється повсюдно, проте найбільшої шкоди завдає на Поліссі і в Лісостепу, а останнім часом – і в Степу.

Уражує переважно листя і листкові піхви, на яких утворюються дрібні круглі оранжеві уредопустули, хаотично розміщені на листковій поверхні. Уредопустули можуть розвиватися як знизу, так і зверху листків, але частіше вони численніші зверху листків. Одна пустула за період споруляції може утворити близько 35 тис. спор. Достиглі уредопустули здатні відразу проростати і створювати нові осередки. Уредоспори можуть переноситись вітром на значні відстані і є істотним джерелом інфекції.

Зараження пшениці відбувається лише за наявності краплинної вологи і певної температури. Проростають уредоспори в діапазоні 2...32°С з оптимумом 15...25°С. За оптимальної температури і наявності вологи на листку зараження відбувається через 4-5 годин. За нижчої температури швидкість ураження вповільнюється до 7 годин, а за температури 30°С – інфікування не відбувається.

Методи обліку. Обстеження посівів починають навесні з початком відновлення вегетації пшениці озимої і продовжували до фази молочно-воскової стиглості з інтервалом у 8-10 діб. Оцінку виробничих посівів з ураження слід проводити в 10-ти рівномірно віддалених місцях поля по його діагоналі. В кожному місці аналізують не менше 10 рослин.

Для дослідження селекційних зразків їх висівають в інфекційному розсаднику вручну – по 20 зерен в рядок завдовжки 1 м, з міжряддям 30 см у 3-разовій повторності. Через кожних 10 зразків і вздовж смуги висівають сприйнятливий до збудника хвороби сорт (Миронівська 10).

Ураження рослин оцінюють на прапорцевому і підпрапорцевому листках візуально. Оцінку з ураження проводять аналізуючи 10 рослин, оцінюють ступінь ураження кожного листка за шкалами Т. Д. Страхова (рис. 4), R. F. Peterson (рис. 5) та інтегральною шкалою стійкості Л. Т. Бабаянц (табл. 3).

Дослідження селекційного матеріалу проводять в умовах природнього інфекційного фону та за штучної інокуляції збудником бурої іржі.

Рис. 4. Модифікована шкала встановлення типу імунності та інтенсивності ураження рослин пшениці бурою іржею (Страхов Т. Д.): 9-1 – бал стійкості

Табл. 3. Інтегральна шкала оцінки стійкості зернових колосових культур проти P. recondita (Бабаянц Л.Т.)

Бал стійкості	Характер прояву хвороби	Ступінь стійкості, сприйнятливості
9	Ознаки хвороби відсутні	Дуже високостійкий
8	На листку поодинокі хлоротичні і некротичні плями з дуже дрібними уредопустулами та інтенсивністю 1-5 %	Високостійкий
7-6	Дрібні і середні уредопустули можливі в хлорозних і некрозних плямах інтенсивністю 6-10 та 11- 15 %	Стійкий
5	Інтенсивність уредопустул 16-25 %, можливі слабкий хлороз і некроз	Помірно сприйнятливий
4-3	Середні, крупні уредопустули, інтенсивність від 26-40%, можливий слабкий хлороз до 41-65 %	Сприйнятливий
2	Крупні уредопустули, інтенсивність 66-90 %	Високосприйнятливий
1	Крупні злиті уредопустули, інтенсивність 91-100 %	Дуже високосприйнятливий

Насінництво

Виробництвом насіння і садивного матеріалу займається спеціальна галузь сільськогосподарського виробництва – насінництво. Значення цієї галузі розкривається через ту роль, яку вона відіграє в економіці землеробства. По-перше, насіння є головною передумовою щорічного відтворення продукції рослинництва, по-друге, якість його значною мірою визначає рівень урожайності сільськогосподарських культур і є засобом розширеного відтворення і, по-третє, від вартості посівного матеріалу залежить рівень витрат на гектар посіву.

У Законі України «Про насіння і садивний матеріал» визначено, що насінництво – галузь рослинництва, що забезпечує виробництво насіння і садивного матеріалу сортів культурних рослин, сертифікацію та здійснення державного контролю у процесі його обігу. Насінництво – галузь рослинництва, яка займається масовим розмноженням насіння районованих сортів для здійснення сортозаміни та сортооновлення, збереження і поліпшення їх чистосортності, біологічних і урожайних властивостей, також здійснює сортовий і насіннєвий контроль. Насінництво безпосередньо пов’язане з селекцією, а в основі його лежить генетика.

Сучасне завдання насінництва можна визначити як: – процес відтворення здорового типового для даного сорту насіння, яке має високі посівні якості та врожайні властивості, що досягаються раціональним використанням для розмноження відібраного вихідного матеріалу, природно кліматичних умов та комплексу агротехнічних прийомів, а також організаційних заходів по раціональному використанню насіння.

Система повинна забезпечити:

1. Прискорене розмноження та впровадження у виробництво насіння нових сорті та гібридів вищих категорій (генерацій);

2. Організацію виробництва сортового насіння в кількості, необхідній для посіву та створення страхових фондів;

3. Збереження чистосортності насіння в процесі розмноження;

4. Одержання насіння з відмінними посівними якостями та врожайними властивостями, при вирощуванні рослин в умовах оптимальної для сорту агротехніки та виконанні комплексу насінницьких прийомів.

Насінництво сільськогосподарських культур в Україні регламентується Законами України «Про насіння і садивний матеріал», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про карантин рослин», державними стандартами «Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості» (ДСТУ 2240-93) та «Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості» (ДСТУ 4138-2002); «Державним реєстром сортів рослин, придатних для поширення Україні», «Державним реєстром суб’єктів насінництва та розсадництва».

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» система насінництва і розсадництва в Україні складається з ланок первинного, базового і сертифікованого насінництва, страхових і державного резервного насіннєвих фондів.

Відповідно до вказаних ланок насіння сільськогосподарських культур поділяють на такі категорії: добазове (ДН), базове (БН) і сертифіковане (СН_1-5) (для гібридів гібридне (F₁)).

Використання насіння зернових культур (згідно з чинним в Україні порядком організації насінництва) нижче п’ятої генерації не допускається, за виключенням форс-мажорних обставин (загибель насінницьких посівів від вимерзання, посухи, градобою тощо). Відповідно до цих категорій та біологічних особливостей культур національними стандартами встановлено диференційовані вимоги до сортових та посівних якостей насіння.

Статтею 14 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» передбачений порядок надання права на виробництво та використання насіння і садивного матеріалу. Суб’єкти насінництва та розсадництва мають право розмножувати, заготовляти, реалізовувати та використовувати насіння і садивний матеріал сортів рослин (клонів, ліній, гібридів), якщо їх виробничі умови відповідають атестаційним вимогам, що встановлені Міністерством аграрної політики України.

В Україні склалася система насінництва зернових, олійних культур і трав (рис. 2.1), згідно з якою науково-дослідні установи-оригінатори нових сортів – забезпечують вихідним насінням районованих і перспективних сортів та гібридів дослідно-виробничі господарства науково-дослідних установ і навчально-дослідні господарства ЗВО і технікумів у розмірі, що визначається Міністерством аграрної політики України. Ці господарства вирощують базове та сертифіковане насіння районованих та перспективних сортів у розмірах, які. забезпечують потреби в них спеціалізованих насінницьких господарств (одне або кілька на адміністративний район), насінницьких бригад і відділків великих господарств для проведення сортозаміни і сортооновлення.

Спеціалізовані насінницькі господарства розмножують насіння в кількості, яка забезпечить потребу господарств зони обслуговування у сортовому насінні для виробничих потреб та заготівлі його у держресурси.

Великі господарства розмножують одержане насіння у насінницьких підрозділах з розрахунку повного забезпечення власних потреб і виконання плану заготівлі насіння у державні ресурси. При цьому посів зернових і зернобобових культур у господарствах повинен проводитись насінням не нижче п’ятої генерації (СН₅), а соняшнику – першої (СН₁).

Насінницькі господарства, які спеціалізуються на виробництві сортового насіння трав, щорічно виробляють насіння трав з розрахунку на всю площу фуражних посівів господарств зони, що ними обслуговується. Виробляти та реалізовувати сортове насіння мають право господарства, які пройшли атестацію, одержали дозвіл і занесені до Державного реєстру виробників насіння. План виробництва та реалізації базового та сертифікованого насіння по сортах щорічно складається відділом насінництва обласного управління сільського господарства з урахуванням потреби в ньому спеціалізованих насінницьких господарств і великих державних, кооперативних та фермерських господарств.

Для засвоєння взаємозв’язку ланок системи насінництва і складання плану-замовлень на базове насіння (супереліти, еліти) районованих сортів необхідно набути навички розрахунку потреби в насінні для господарств з внутрішньогосподарською спеціалізацією насінництва зернових культур. Прийнято створювати страхові фонди насіння в господарствах у розмірі до 15 % потреби в насінні відповідної культури, а перехідні фонди насіння озимих культур – у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів. Страхові фонди насіння для господарств, які не вирощують власне насіння, створюють у зазначеному розмірі спеціалізовані господарства.

Виробники насіння створюють фонди в таких розмірах: страхові (перехідні) фонди первинних ланок насінництва – 100 %, добазового насіння (ДН) – 50 %, базового (БН) і сертифікованого (першої генерації) (СН-1) – 30 % потреби в цьому насінні. Насіннєві та страхові (перехідні) фонди створюють протягом місяця з початку збирання врожаю.