Faculty of Food Technology and Quality Control of Agricultural Products

Department of Standardization and Certification of Agricultural Products

Трансформація вимог халяль-сертифікації в Україні: нормативно-правові аспекти, міжнародні стандарти та перспективи 2026 року

У період з 2021 по 2026 роки в Україні відбувся концептуальний перехід у підходах до халяль-сертифікації. Якщо раніше цей процес ініціювався переважно окремими підприємствами для точкових експортних партій, то сьогодні він набув ознак системної державної підтримки.

Зокрема, посилилися вимоги до наскрізної простежуваності (traceability) на всіх етапах ланцюга постачання — «від лану до столу». Для галузі тваринництва це означає запровадження жорсткого контролю рецептур кормів (відсутність крос-контамінації забороненими інгредієнтами), протоколів утримання (welfare) та специфічних умов забою.

Специфіка українського законодавства полягає у відсутності єдиного державного закону «Про Халяль». Натомість правове поле формується шляхом гармонізації базового харчового законодавства (ЗУ «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», ЗУ «Про державний контроль...») з міжнародними стандартами.

Сертифікація в Україні здійснюється акредитованими приватними центрами (наприклад, Центр сертифікації «Халяль», Центр «Альраід», «Global Ukraine»), які визнані міжнародними інституціями. На сьогодні процедури підтвердження відповідності спираються на такі фундаментальні офіційні документи:

  1. OIC/SMIIC 1:2019 (Загальні вимоги до халяльних харчових продуктів) — ключовий стандарт Інституту стандартизації та метрології ісламських країн, який є базовим для багатьох українських експортерів.

  2. GSO 2055-1:2015 — нормативний документ, що регламентує стандарти якості для країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (GCC).

  3. MS 1500 (стандарт Малайзії / JAKIM) — один із найсуворіших світових стандартів, дотримання якого відкриває ринки Південно-Східної Азії.

Ключові зміни та виклики 2026 року

Початок 2026 року ознаменувався посиленням інституційної взаємодії. За офіційними даними Держпродспоживслужби України (від 13 січня 2026 року), держава взяла курс на централізовану підтримку бізнесу в отриманні та розширенні халяль-акредитацій.

Основні вектори змін у 2026 році:

  • Розширення географії експорту: Пріоритетними напрямками затверджено Сінгапур, Соціалістичну Республіку В’єтнам та Індонезію.

  • Дедлайни Індонезії: Експортерам необхідно враховувати жорсткі часові рамки. Зокрема, у 2026 році завершуються перехідні періоди для багатьох категорій імпортованих харчових продуктів згідно з вимогами індонезійського агентства BPJPH (Halal Product Assurance Organizing Agency), що робить наявність сертифіката критичною умовою доступу на ринок.

  • Взаємне визнання сертифікатів: Активізовано переговорні процеси щодо спрощення процедур визнання українських ветеринарних сертифікатів та сертифікатів «Халяль» компетентними органами країн Близького Сходу та Азії.

Для учасників освітнього процесу поточні законодавчі зміни формують запит на нові компетенції. Сучасний фахівець з якості, стандартизації чи харчових технологій повинен:

  • Володіти методологією інтеграції систем НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Points) із вимогами стандартів OIC/SMIIC.

  • Проводити наукові дослідження у сфері розробки альтернативних (халяльних) харчових добавок та інгредієнтів.

  • Розуміти протоколи проходження міжнародних аудитів виробничих потужностей.

Адаптація освітніх програм до цих міжнародних реалій є запорукою підготовки конкурентоспроможних фахівців, здатних забезпечити технологічний супровід експортоорієнтованого агропромислового виробництва.

Олександр ВЕРГЕЛЕС,
доцент кафедри стандартизації та сертифікації сільськогосподарсьої продукції