Для справжньої науки немає поганої погоди чи відсутності часу: плідно продовжуємо дослідження разом із здобувачкою Єлизаветою ДІДУР

Продовжуючи наукові дослідження відповідно до поставлених завдань та плану виконання досліджень дисертаційної роботи Єлизавети ДІДУР, 6–7 липня 2026 року відбувся черговий виїзд на досліджувані ділянки для відбору проб води з водосховищ у суббасейні Середнього Дніпра.

Порівнюючи з попередніми виїздами, цього разу ми спостерігали наявність водоростей, мертвих ракушок на берегах водойм, нетипові запахи в деяких пунктах дослідження та процеси евтрофікації, особливо в Кременчуцькому водосховищі. Ця ситуація, в першу чергу, могла бути зумовлена погодними умовами, які за останні два тижні характеризувалися різними температурними режимами та опадами.

Перший період: спека та затяжне сонячне світло, це кінець червня та початок липня (03 липня). Цей проміжок часу характеризувався стійким антициклональним характером погоди з температурами, що подекуди сягали +29 °C … +34 °C. Тривала висока температура повітря могла, звісно, призвести до швидкого нагрівання верхніх шарів води. Тепла вода – це ідеальне середовище для розмноження ціанобактерій (синьо-зелених водоростей). Відповідно, велика кількість безхмарних днів забезпечила високий рівень сонячної радіації, що є головним драйвером фотосинтезу для фітопланктону. Малорухоме повітря знижувало перемішування води, провокуючи термічну стратифікацію (поділ на теплий верхній та холодний придонний шари). Це замикає кисень у верхньому шарі та прискорює анаеробні процеси на дні.

Другий період: зливи, шквали та грози (4–7 липня). Зміна синоптичної ситуації принесла в більшість областей, зокрема на Північ та до Києва, помірні та місцями значні дощі з грозами, а температура знизилася до комфортніших +22 °C … +24 °C. Інтенсивні опади могли спричинити потужний поверхневий стік (змив біогенів): рясні літні зливи за лічені години могли вимити з прилеглих полів, дачних ділянок та міських територій мінеральні добрива, багаті на азот і фосфор. Весь цей масив поживних речовин із дощовими потоками міг потрапити безпосередньо в річки та водосховища. Також міг відбутися ефект «шведського столу» для водоростей: органіка та фосфати, що надійшли разом із дощовою водою, могли стати потужним стимулятором росту для мікроорганізмів, які вже були «розігріті» попередньою хвилею спеки.

Звісно, остаточні висновки щодо інтенсивності процесів евтрофікації потребують верифікації на основі результатів аналізу гідрохімічних і гідробіологічних показників якості води за відібраними пробами. Водночас аналіз метеорологічних умов кінця червня та початку липня 2026 року дає змогу виокремити два інверсійні, але взаємодоповнювальні синоптичні періоди, що виступили тригерами для інтенсифікації евтрофікаційних процесів. Саме цим зумовлено вибір 6–7 липня як оптимальних дат для відбору проб води.

Такий підхід демонструє, що безперервність наукового пошуку не залежить від несприятливих погодних умов чи часових обмежень.

Віта СТРОКАЛЬ, керівник здобувачки,

доцент кафедри екології агросфери та екологічного контролю