Педагогіка творчості: перший рубіж взяли!
Ще зовсім недавно ми, схвильовані й трохи розгублені першокурсники, вперше переступили поріг університету. Здається, це було лише вчора: перші знайомства, перші заняття, наша рідна 228-ма авдиторія, за партами якої починалася наша студентська історія. А сьогодні, озираючись назад, ми розуміємо, який великий шлях уже пройдено.
Перший курс промайнув, наче сон. За цей час ми не лише здобували знання, а й вчилися бачити, відчувати, мислити й творити. І сьогодні можемо з гордістю тримати в руках наш перший спільний творчий продукт — альманах-дайджест «Insight/Inside».
Його назва обрана невипадково. Адже справжнє осяяння живе всередині кожного з нас. Потрібно лише допомогти йому народитися, дати можливість зазвучати. Саме це стало можливим завдяки педагогіці творчості — школі, яку, без перебільшення, має пройти кожен, хто мріє пов’язати своє життя з журналістикою.
Ми добре пам’ятаємо слова нашого наставника: «Про що б ви, друзі, не писали —ви завжди пишете про себе; і що б ви, друзі, не творили — ви завжди творите себе!». Ці слова стали для нас справжнім правилом і творчим орієнтиром. Вони навчили нас бачити у кожній роботі не просто завдання чи текст, а частину власного розвитку, можливість краще зрозуміти себе і світ навколо.
Ми працювали, як справжня редакція, з усіма її організаційними та функціональними особливостями.За створенням альманаху стоять великі зусилля, безсонні ночі, хвилювання, суперечки й натхнення. Але, найголовніше, — праця кожного студента нашої групи. У цьому виданні є частинка кожного з нас, наші думки, переживання, відкриття та мрії.
Особливо символічно, що презентуємо свій перший творчий доробок саме в День журналіста. За підтримки ректора університету В. А. ТКАЧУКА, колектив Видавничого центру НУБіП України, попри виробниче навантаження з великою любов’ю і професіоналізмом уклав у цікаву поліграфічну форму нашу творчість. Дякуємо щиро за таку підтримку! Адже сьогодні ми ще тільки на початку шляху та впевнено робимо перші професійні кроки. Ми вже належимо до великої журналістської родини, бо свідомо обрали цей непростий, відповідальний й надзвичайно важливий шлях.
Наша вдячність й І. С. ЧИЖУ за наставництво, підтримку, мудрі поради, необхідну критику та віру у кожного зі своїх студентів. Дякуємо всім, хто долучився до створення альманаху. Кожен із нас зробив свій внесок, і саме тому цей проєкт став справжнім спільним досягненням.
Перший рубіж взято. Але це лише перша сторінка великої книги, яку ми тільки починаємо писати. Журналістика — це круто! Журналіст — звучить гордо і натхненно! Нумо до нас у НУБіП, творчі, амбітні, активні випускники 2026-го! Нізащо не пошкодуєте!
Далі — більше!