Інструментальний ансамбль «Дивоцвіт» набуває висоти
У кожного колективу є своя точка відліку. Для «Дивоцвіту» нею стало 127-річчя НУБіП України: саме тоді учасники вперше вийшли до слухача — ще зовсім нові, без довгої сценічної біографії та переліку нагород, зате з азартом першовідкривачів і бажанням здивувати. І здивували: на них дивилися і їх слухали із захопленням!
На Різдво про них заговорили після «Щедрика», бо його важко було просто послухати й забути. Здавалося б, мелодія, яку знає весь світ і яку вже виконували тисячі разів, мелодія, знайома до останньої ноти, раптом зазвучала по-новому — багатоголосо, несподівано, з особливим характером. В одній музичній розмові зійшлися цимбали і скрипки, баяни й сопілки, глибокий голос контрабаса і навіть легке укулеле. «Щедрик» став переконливою заявою: ми хочемо звучати по-своєму.
Минуло лише кілька місяців — і ця заява отримала переконливе продовження. Тепер замість зимового передзвону — простір, висота і свобода «Польоту Кондора». Замість хвилювання прем’єри — Урочиста академія з нагоди 128-річчя університету. Цимбали сперечалися і мирилися зі скрипками, бандура, сопілка і кувиця додавали українського подиху, баяни наповнювали звучання силою, контрабас тримав музичну опору, а укулеле вносило свою, зовсім неочікувану барву. Здавалося, на сцені зустрілися інструменти з різних музичних світів — і раптом з’ясувалося, що їм є про що говорити однією мовою.
Колектив не відпочивав і влітку - учасники на чолі з художнім керівником Центру творчої самореалізації особистості Ольгою Сироєжко взяли участь у кількох музичних фестивалях і конкурсах. Результати і дивують, і тішать: Гран-прі Міжнародного конкурсу мистецтв «Summer Arts Fest- 2026» і 1-ша премія Всеукраїнського мистецького конкурсу « Арт-Q2».
І тут важко втриматися від красивої музичної паралелі. На Різдво цей колектив тільки пробував голос, шукав власне звучання, вчився бути одним цілим, а сьогодні вже розправляє крила. І «Політ Кондора», який приніс нашим музикантам одну з перших великих перемог, ніби випадково став дуже точним символом того, що відбувається з ними самими.
Вражає те, як Ольга Вячеславівна СИРОЄЖКО зуміла згуртувати здобувачів різних факультетів та ННІ, які сьогодні об'єднані спільною ідеєю, приємно бачити і відчувати, що з кожним новим інструментом, новою партією, новою композицією колектив росте, ускладнює своє звучання і поступово переростає у справжній оркестр, у якому не намагаються стерти відмінності між інструментами, а доводять: у музиці цікаве часто починається саме там, де закінчуються звичні правила.
Вітаємо «Дивоцвіт» із музичним визнанням і бажаємо, щоб Гран-прі та перша премія в цій історії були не крапкою, а знаком оклику після першого абзацу, бо ж оркестр іще формується, до нього приходять нові інструменти й нові голоси, попереду — нові твори, сцени та експерименти.
І якщо за кілька місяців музичний шлях проліг від «Щедрика» до «Польоту Кондора», залишається тільки одне запитання: яку висоту вони оберуть наступною?