Міфи, «Зоряні війни», комп’ютерні ігри та обрядовість: як кафедра культурології разом зі студентами «хакнула» архаїку
Якщо хтось думав, що міфи — це лише запилені сторінки з античної літератури, він дуже помилився! На нашому науково-практичному семінарі «Культурний код міфу: механізми ревіталізації архаїки в сучасному просторі» ми довели, що давні архетипи сьогодні почуваються в мережі впевненіше, ніж у підручниках. Приємним шоком для кафедри став живий інтерес, який викликала ця тема у студентства нашого університету. Виявилося, що розібратися в тому, як влаштований світ, цікаво і майбутнім айтішникам, і екологам, і транспортникам, і міжнародникам. Така увага не випадкова. Міф сьогодні перестав бути просто об’єктом вивчення історії — він став інструментом, що структурує наш світ і простір, дозволяє зберігати ментальну стійкість у насиченому інформаційному полі. Міф — це «операційна система» нашої свідомості. Цьому були присвячені численні доповіді і жваві дискусії, які їх супроводжували.
«Сьогодні ігри — це не просто розвага, а простір, де кожен стає творцем власного всесвіту»,- ця думка стала лейтмотивом доповіді Андрія Чернушенка, першокурсника механіко-технологічного факультету, який доводив її на прикладі комп’ютерної гри «Elden Ring», в основу якої покладений глобальний синкретичний міф: поєднання скандинавських, кельтських та християнських мотивів. Артур Жужуленко, здобувач, що навчається за спеціальністю «агроінженерія», переконливо продемонстрував на прикладі «Assassin’s Creed III» як працює ефект науково-фантастичної реконструкції історії, що поєднує історичну реальність (американська революція XVIII ст., колоніальні міста Бостон і Нью-Йорк, індіанські племена) та фантастичний метанаратив , а вдале використання мономіфу та архетипів робить її надзвичайно захопливою.
Назар Габро, студент факультету інформаційних технологій занурив нас у світ слов’янської автентики на прикладі відеогри «The Witcher» («Відьмак») і наочно довів, як працює сучасна міфологія, долучаючи нас до живої традиції з акцентом на складному етичному виборі. Його однокурсник Кирило Невгад вразив надзвичайно детальним розбором легендарного цифрового епосу Half-Life. Його доповідь «Використання міфологічних структур та елементів в ігровому контенті» була присвячена аналізу сюжетних колізій, глибинних архетипів та численних міфологічних аналогій, які роблять цю гру культовою впродовж багатьох років. Це свідчить, що давній «Шлях Героя» сьогодні перемістився на екрани моніторів, де міф стає інтерактивним. Відеоігри розглядаються як нова форма міфотворення, де гравець стає безпосереднім учасником або навіть співтворцем міфу. Доповідь Микити Невгада, майбутнього спеціаліста з інженерії програмного забезпечення, «Трансформація архетипу «Шляху героя» в епопеї «Зоряні війни» переконала всіх присутніх, що ця сага заслуговує на окремий семінар, адже недарма вона підкорила вже не одне покоління любителів наукового фентезі.
Надзвичайно яскравою виявилась робота Данила Котова, студента групи АІ-2502б «Мавка. Лісова пісня: Анатомія сучасного міфу (дослідження архетипів та сакральних структур в українській анімації)» . Але інакше і не могло бути, адже вона була сфокусована на тому, як анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня» зберігає архаїчний каркас міфу через сучасну CGI-візуалізацію., заслуговує на особливу увагу. Тут є і конфлікт світів - дуалізмі сакрального (Світ Лісу, де діють закони природи та знаходиться Джерело Життя) та профанного (Світ людей, втілення індустріалізації та жадоби) і використання візуальних кодів, такі як орнамент-оберіг, що пов’язує героїв із корінням і навіть акустичний конфлікт (мелодія сопілки проти індустріального шуму).
Оригінальністю та глибиною аналізу сучасної української міфологічної моделі світу вразила доповідь Руслани Стребкової, першокурсниці факультету інформаційних технологій, яка стала вражаюче вдалим прикладом самостійної аналітики і прозвучала узагальнюючим акордом до цього блоку семінару.
А доповідь Латиш Ольги, майбутнього еколог, «Забобонність у контексті міфологічної свідомості: між страхом і вибором» дозволила поглянути на це питання із зовсім іншої точки зору. В її основу було покладене інтерв’ю зі священником ПЦУ про те, як у кризові періоди, зокрема в умовах екзистенційної загрози війни, страх стає головним детермінантом магічного мислення. Коли раціональні інструменти пояснення реальності вичерпуються, людина звертається до ірраціональних «запобіжників», намагаючись віднайти ілюзію контролю.
Ліричною нотою семінару стала доповідь «Українська міфологія в альбомі «Бестіарій» співачки Леї» здобувачки факультету інформаційних технологій - Єсіп Вікторії, яка долучилась до нього дистанційно .
А от майбутні міжнародники – першокурсники гуманітарно-педагогічного факультету - на своїй секції обговорювали питання міфу як культурного коду: від архаїчного символу до сучасної ідентичності, ревіталізації козацького міфу в сучасній українській культурі, фольклорних мотивів у сучасній музиці, кіно та візуальному мистецтві, звернули увагу на міфологічні символи у міському просторі: мурали, пам’ятники, перформанси, архаїчні образи Матері-Землі, Берегині та Роду в сучасному мистецтві, міфологію природи: вода, дерево, вогонь і земля в сучасних культурних практиках, неоміфологізм у сучасній українській літературі. Цікавими були повідомлення про міф і національну травму ( як архаїчні сюжети допомагають осмислювати війну), образ воїна-захисника: від міфологічного героя до сучасного українського воїна, вишиванку як текст культури: архаїчні знаки в сучасній моді, ревіталізацію язичницьких мотивів у сучасних святах і фестивалях. Та найбільше захоплення викликала тематика культурного коду предків у сучасній українській ідентичності, обрядовості як форми повернення до архаїки в сучасному суспільстві та міфологеми дому в українській культурі, бо саме тут вдалося не просто проголосити доповіді, а й відтворити давні українські обряди скуштувати традиційні обрядові страви.
Підбиваючи підсумки, хочеться сказати головне: наші студенти вражають більше, ніж будь-яка фантастика! Їхня здатність бачити глибинні коди там, де інші бачать просто картинку на екрані, і проводити паралелі між античністю та гейм-дизайном — це і є справжня ревіталізація культури.
Тема міфу — невичерпна, і хочеться сподіватись, що цей семінар став лише початком великої розмови. Ми переконалися, що архаїка не просто «живе» в нас, вона дає нам інструменти для творення майбутнього.
Дякуємо всім за цей драйв!
Це було глибоко, дуже сучасно і справді по-науковому!