Натхненні словом Кобзаря: у НУБіП України відбулися традиційні шевченківські читання

У вікні любисток, на підлозі м'ята,

В золотій оправі книга серед книг.

Наче щедре сонце поселилось в хаті,

Як велике щастя стало на поріг.

Мудра, світла книга — то «Кобзар» Тараса,

На столі, як свято, білий коровай.

І пішло повір'я з дідівського часу,

Як «Кобзар» у хаті — буде щастя, знай.

У час, коли Україна продовжує боротьбу за свою свободу та незалежність, слово великого українського поета, художника та мислителя Тараса Шевченка звучить особливо актуально, адже його поезія надихає українців на боротьбу за гідність, правду та державність. Саме тому традиція вшанування Великого Кобзаря в НУБіП України має не лише культурне, а й глибоке громадянське значення, тож наша академічна спільнота традиційно долучилася до відзначення 212-ї річниці від дня народження Кобзаря: цьогоріч на Алеї слави університету вже вкотре відбулися традиційні Шевченківські читання.

На Алеї слави панувала особлива атмосфера єднання, любові та шани до української культури. Імпровізовані виставки факультетів та ННІ, прикрашені мереживом вишитих обрусів, представили різноманітні видання «Кобзаря», тематичні альбоми, картини, статуетки та інші мистецькі речі, що відображають безсмертну спадщину поета.

Родзинкою тут став творчий проєкт «Автівка для Тараса», який вперше за всі роки вшанування пам'яті Кобзаря був організований студентами механіко-технологічного факультету за ініціативи народної мистецької студії « 7 сходинок» під керівництвом доцента кафедри культурології Ярини Пузиренко.

До присутніх звернувся президент університету Станіслав Ніколаєнко, який наголосив на винятковій ролі творчості Тараса Шевченка у формуванні української національної свідомості. Він підкреслив, що саме слово Кобзаря протягом століть було духовною опорою українського народу та джерелом віри у перемогу.

Своєю чергою проректор з науково-педагогічної роботи та розвитку Сергій Кваша зазначив, що університетська спільнота береже і примножує традиції вшанування української культурної спадщини. Такі заходи, за його словами, сприяють формуванню у студентської молоді національної гідності, історичної пам’яті та відповідальності за майбутнє держави.

Тарасове вогненне слово наскрізь завжди проймало серця не тільки тих, кому близьке було народне горе, а й тих, кому й байдуже було до нього. Всі дивувалися його красі та силі, увесь світ став прислухатися до цієї мови, а на Вкраїні Тарасові послання приймали як благовісне, пророче слово. Тарасів «Заповіт» перекладено 100-ма мовами світу, тож присутні із захопленням послухали виконання безсмертного «Заповіту» студентами НУБіП різними мовами світу: Діани Цибульської – українською, Віолетти Чергінець – польською, Віталіни Кухар – іспанською, Марини Лозан – англійською, Вікторії Ратовської – німецькою, Маріан Альнусірат – арабською, Маргарити Булкот – турецькою. А гостя університету студентка Київського національного лінгвістичного університету Софія Ковальчук декламувала «Заповіт» корейською мовою. Таке багатомовне звучання Шевченкового слова стало символом того, що його ідеї зрозумілі та близькі людям у різних куточках світу

До читань активно долучилися й інші студенти та співробітники університету, які декламували уривки з поезій Кобзаря, демонструючи глибоку повагу до української літературної спадщини.

Окрасою заходу стала участь дітей співробітників університету зі спільноти «Тризубчик», які також долучилися до читання поезій Тараса Шевченка. За щирість виконання, любов до українського слова та активну участь у вшануванні пам’яті Кобзаря юних учасників було відзначено подяками. Їхній виступ став особливо зворушливим моментом події та ще раз підтвердив, що Шевченкове слово живе й передається від покоління до покоління.

Завершальним акордом заходу став «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні викладачів кафедри культурології та учасників хорової групи народного ансамблю пісні і танцю «Колос» імені С. А. Семеновського, що додало події особливої емоційності та урочистості.

Це був не просто захід – душевно-емоційна подія, ще одне підтвердження того, що традиції шанування Тараса Шевченка глибоко живуть і розвиваються в університетському середовищі. Для студентської молоді це не лише можливість долучитися до української культури, а й нагадування про те, що слово Кобзаря й сьогодні залишається потужною духовною зброєю українського народу.