Наталія Троянська з Тетієва: «Люблю вивчати людей і шукати суть, тому хочу стати психологом»
Тетіївщина – мальовнича, з прадавньою історією земля, справжня перлина Київщини.Ця земля зростила відомого українського поета і державного діяча Івана Драча, письменників Г. Кирилюка і М. Кравчука, В. Жураківського, В. Герасимчука, художника В. С. Роголя, майстра образотворчого мистецтва, автора понад 300 живописних та графічних творів С. Яремича, народну артистку України Лідію Мацієвську-Моринець. Саме з містечка Тетіїв приїхала до нас цьогорічна випускниця Наталя Троянська.
- Вітаю, Наталю, радий бачити тебе в нашому університеті. Розкажи, що привело тебе у НУБіП України. - Добрий день! Приїхала познайомитися з університетом, у якому планую здобувати вищу освіту. Хочу стати психологом, а саме тут на гуманітарно-педагогічному факультеті можна отримати таку спеціальність. - А чому обрала саме цей виш? - Як на мене, вибір вищого навчального закладу, у якому будеш навчатися, - важливий момент. Я розглядала багато можливостей, вивчала рівень викладацького складу, акредитації, студентського життя, різноманітних активностей, висвітлення всього цього у соцмережах, тому я тут. - Що ж, приємно. А чому саме психологія? - По-перше, мені завжди здавалося, що професія психолога овіяна містикою, цей фахівець займається чимось таємничим, адже для того, щоб допомогти людям розібратися у складних ситуаціях і вийти з них, потрібно самому багато знати і вміти, бути комунікабельним, стресостійким, креативним… По-друге, я мені просто подобається вивчати людей; мене ніколи не приваблювали прості та примітивні розмови, я завжди «докопувалася» до суті. - Бачу, ти багато знаєш про майбутню професію і розумієш, що вона нелегка. - Звісно, мистецтво бути психологом складне, але надзвичайно цікаве. Це ґрунтовні знання, безперервний розвиток і безкінечний інтерес до своєї справи, вміння зрозуміти інших і знайти відповіді на багато проблемних питань. Окрім того, психолог повинен так «пропускати» через себе ті психологічні проблеми, з якими звертається до нього клієнт, щоб це не призвело до професійного вигорання. - Ти вже говориш як фахівець… - Так, я вже давненько цікавлюся психологією, читаю літературу, дивлюся телепередачі. - І яка твоя улюблена? - Улюбленою є книга Михайла Лабковського « Хочу і буду», яку, на мою думку, варто прочитати кожному, але твердо впевнена: навчаючись у НУБіП, прочитаю ще безліч літератури, отримаю практичні навички і стану таким фахівцем, про якого казатимуть: «Краще поплакати у цього психолога, ніж потім сміятися у психіатра». - Щасти тобі! - Дякую ! Розмову вів викладач кафедри культурології
Вячеслав Борзенков