Зберегти землю, коли бракує води: вивчаємо досвід сталого землекористування в Узбекистані
27-29 жовтня 2026 року в Самарканді (Республіка Узбекистан) відбувся міжнародний регіональний семінар FOLUR «Від здоров’я ґрунтів до ринків: сталі системи вирощування пшениці для стійкості та добробуту громад» (From Soil Health to Markets: Sustainable Wheat Systems for Resilience and Livelihoods).
У його роботі взяв участь завідувач кафедри землевпорядного проектування факультету землевпорядкування НУБіП України, професор Андрій МАРТИН, який є науково-технічним кореспондентом України в рамках Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD).
Участь українського науковця у заході відбулася за підтримки проєкту Програми розвитку ООН (ПРООН) «Сприяння сталому тваринництву та збереженню екосистем на півночі України», що реалізується за фінансової підтримки Глобального екологічного фонду (GEF). Цей проєкт, пов’язаний із глобальною програмою FOLUR (Food Systems, Land Use and Restoration), спрямований на формування сталих моделей сільськогосподарського виробництва, відновлення деградованих земель, насамперед осушених торфовищ, збереження біорізноманіття та вдосконалення підходів до використання земельних ресурсів.
Місце проведення семінару було невипадковим. Узбекистан належить до країн, де нестача води, деградація ґрунтів і підвищення температури вже давно визначають не лише технології сільськогосподарського виробництва, а й перспективи розвитку цілих територій. Водночас саме складні природні умови стимулюють пошук рішень, які дозволяють підтримувати продуктивність земель без виснаження їхнього природного потенціалу. Для України, де ризики посух, нестійкого зволоження та дефіциту доступних водних ресурсів набувають дедалі більшого значення, досвід країн Центральної Азії становить особливий практичний інтерес.
Програма семінару об’єднала представників міжнародних організацій, наукових установ, органів державної влади та аграрного бізнесу. Експерти Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), Міжнародного центру сільськогосподарських досліджень у посушливих регіонах (ICARDA), Міжнародного центру поліпшення кукурудзи та пшениці (CIMMYT) та інших дослідницьких організацій представили сучасні підходи до ґрунтозахисного і регенеративного землеробства, діагностики стану ґрунтів, ефективного використання добрив, ощадливого водокористування, інтегрованого захисту рослин і підвищення стійкості сільськогосподарських культур до кліматичних ризиків.
Важливе місце у дискусіях посіли питання практичного впровадження наукових розробок. Адже навіть технологія, ефективність якої підтверджено дослідженнями, не обов’язково поширюватиметься серед фермерів без належних економічних стимулів, доступу до техніки, консультаційної підтримки та зрозумілих механізмів фінансування. Учасники обговорили досвід державно-приватного партнерства, залучення агробізнесу та розвитку виробничо-збутових ланцюгів, які створюють економічні передумови для переходу до більш сталих способів господарювання.
Особливо пізнавальною частиною семінару стали польові відвідування 29 жовтня у Кашкадар’їнській області Узбекистану, де міжнародна група безпосередньо ознайомилася з результатами впровадження ґрунтозахисних технологій, відновлення деградованих земель та адаптації сільського господарства до нестачі вологи.
На демонстраційних ділянках у районах Камаші та Шахрисабза учасникам представили практичні результати вирощування озимої пшениці із застосуванням технології прямої сівби без попереднього обробітку ґрунту (No-Till), збереження рослинних решток на поверхні поля та інших ресурсозберігальних прийомів. Особливу увагу приділили тому, як різні способи обробітку впливають на накопичення і збереження ґрунтової вологи, водопроникність, ерозійні процеси та продуктивність посівів. Було продемонстровано підходи як для богарного землеробства, де вирощування культур залежить від природних опадів, так і для зрошуваних земель.
Не менш цікавим виявився досвід уловлювання та накопичення дощової води безпосередньо в агроландшафтах. На посушливих схилах застосовують спеціально сформовані тераси, водозатримувальні заглиблення та інші нескладні інженерні рішення, які допомагають зменшити поверхневий стік і спрямувати вологу до кореневої зони рослин. Такі заходи особливо важливі там, де навіть невелика кількість опадів має бути використана з максимальною ефективністю.
Одним із найбільш незвичних прикладів адаптації до дефіциту води стала технологія штучних льодовиків — так званих «льодових ступ» (Ice Stupa), із якою учасники ознайомилися під час польової програми. У гірських районах Узбекистану для сезонного накопичення води використовують природне зимове охолодження: вода поступово наморожується у вигляді високих крижаних конструкцій, а навесні й на початку літа тане, забезпечуючи додаткове джерело води для зрошення садів, присадибних ділянок та інших господарських потреб.
У Шахрисабзькому районі Кашкадар’їнської області в межах проєкту FOLUR уже споруджено чотири такі конструкції. За розрахунковими характеристиками, кожна з них здатна накопичувати протягом зими до 450 кубічних метрів льоду та забезпечувати близько 250 кубічних метрів води, придатної для використання у весняно-літній період. Технологія не потребує зовнішнього енергопостачання, однак її застосування залежить від конкретних кліматичних умов, рельєфу, наявності джерел води та особливостей розташування ділянки. Це показовий приклад того, як продумане використання місцевих природних умов може частково компенсувати нестачу дорогих інженерних рішень.
Окремий інтерес становили напрацювання Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), який у межах FOLUR-Uzbekistan завершив оцінювання можливостей відновлення деградованих земель і природних екосистем у Кашкадар’їнській та Хорезмській областях і Республіці Каракалпакстан. Дослідження виконано із застосуванням методології ROAM (Restoration Opportunities Assessment Methodology), що поєднує просторовий аналіз, польові дослідження, економічне оцінювання та консультації з місцевими громадами. Такий підхід дозволяє не просто визначати території з ознаками деградації, а й обирати найбільш доцільні способи їх відновлення з урахуванням природних умов, господарського використання та потреб місцевого населення.
Для України ці напрацювання мають значення далеко за межами традиційно посушливих регіонів. Зміни режиму опадів, тривалі періоди без дощів, локальне виснаження водних ресурсів та деградація ґрунтів змушують переосмислювати усталені підходи до сільськогосподарського виробництва. Водночас воєнні руйнування, порушення гідрологічного режиму територій і необхідність відновлення пошкоджених земель лише ускладнюють ці завдання. Дедалі більшого значення набувають точне врахування природних особливостей територій, збереження продуктивної вологи, раціональне розміщення сільськогосподарських угідь та визначення пріоритетів відновлення земель.
Обмін досвідом між країнами, які працюють у різних природно-кліматичних умовах, дозволяє не стільки запозичувати готові технології, скільки краще розуміти принципи їх ефективного застосування. Узбецький досвід переконливо демонструє, що адаптація до посухи починається не лише з пошуку додаткової води, а й зі здатності зберегти ту вологу, яка вже надходить у ґрунт, запобігти деградації земель та узгодити господарську діяльність із природними можливостями конкретного ландшафту.
Участь професора Андрія МАРТИНА у міжнародному семінарі FOLUR стала продовженням залучення науковців НУБіП України до міжнародного співробітництва у сфері сталого землекористування, відновлення деградованих земель та виконання положень Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням. Отриманий досвід становить інтерес для наукових досліджень і підготовки майбутніх фахівців із землеустрою, а також для вдосконалення підходів до адаптації землекористування України до кліматичних змін.
Адже в умовах дедалі більшого дефіциту води майбутнє сільського господарства визначатиметься не лише тим, скільки землі ми обробляємо, а насамперед тим, наскільки розумно використовуємо її природні можливості.