БАБИН ЯР: ОСМИСЛЕННЯ ТРАГЕДІЇ КРІЗЬ ПРИЗМУ СУЧАСНОСТІ
29–30 вересня — дні, коли час у Києві зупиняється в скорботі.
85 років тому тихе урочище Бабин Яр перетворилося на одну з найбільших братських могил у світі та страшний символ Голокосту в Європі. Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, нацисти розстріляли тут 33 771 єврея — переважно жінок, дітей, літніх та хворих людей.
Протягом двох років окупації (1941–1943) конвеєр смерті не зупинявся. В урочищі та Сирецькому концтаборі знищували всіх, кого режим вважав ворогами: єврейське та ромське населення, українських націоналістів, підпільників та партизанів, радянських військовополонених і заручників, пацієнтів психіатричної лікарні ім. Павлова.
Загалом страшна статистика цього місця налічує понад 100 000 людських життів. Наприкінці літа 1943 року нацисти цинічно намагалися спалити останки, щоб приховати сліди злочинів, але правду знищити не вдалося.
У повоєнні десятиліття тривала боротьба за збереження цієї пам'яті. Радянський монумент з’явився лише у 1976 році й знеособлював жертв під загальним визначенням «мирне населення». І лише у 1991 році, до 50-х роковин трагедії, в незалежній Україні в Бабиному Яру встановили пам’ятник єврейським жертвам у формі Менори.
З метою вшанування пам’яті жертв та формування громадянської свідомості молоді, викладачі кафедри міжнародних відносин та суспільних наук провели тематичні заходи, присвячені роковинам трагедії.
Студенти факультетів гуманітарно-педагогічного (спеціальність «Міжнародні відносини»), захисту рослин, біотехнологій та екології (спеціальності «Технологія захисту навколишнього середовища» та «Екологія»), харчових наук, нутриціології та управління якістю (спеціальність «Харчові технології») приєдналися до перегляду документального відео «Бабин Яр. Що і чому там відбулося під час німецької окупації».
Після перегляду відбулося глибоке та щире обговорення. Для студентів це стало можливістю не просто дізнатися факти, а глибоко осмислити історичний контекст та масштаби злочинів нацизму. Побачене спонукало молодь до роздумів про найвищу цінність людського життя, особисту відповідальність за збереження історичної пам’яті та неприпустимість повторення подібних трагедій у сучасному світі.
Вивчення цих драматичних сторінок нашої історії є важливою складовою формування справжньої історичної культури та гуманістичних цінностей майбутніх фахівців.
Схиляємо голови перед пам’яттю всіх загиблих та дякуємо Праведникам народів світу, які в найтемніші часи рятували людські життя.
