Онлайн-урок, присвячений 160-річчю від дня народження Михайла Грушевського
Відбувся онлайн-урок, присвячений 160-річчю від дня народження Михайла Грушевського, який провела Альона Якубець. Зустріч була присвячена постаті видатного українського історика, державного та громадсько-політичного діяча, голови Української Центральної Ради. Особливо цікаво було розглянути Грушевського не лише як автора фундаментальної багатотомної праці «Історія України-Руси», а і як людину, чиє наукове та політичне життя безпосередньо було пов’язане з формуванням української національної свідомості та державницької думки. Народився Михайло Грушевський у 1866 році в Холмі, дитинство провів на Кавказі, навчався у Тифліській гімназії, а згодом закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Важливу роль у становленні Грушевського як історика відіграв його науковий наставник Володимир Антонович, під впливом якого сформувався його інтерес до системного дослідження історії України. Пізніше Грушевський працював у Львові, де став професором університету та активно розвивав українську історичну науку. Саме там він розпочав роботу над своєю головною працею - «Історією України-Руси».
Цікавим для мене було те, наскільки складним і насиченим був життєвий шлях Грушевського. Під час Першої світової війни його заарештували за звинуваченнями у зв’язках з українським національним рухом, після чого він перебував у Лук’янівській в’язниці та був висланий до Симбірська. Після Лютневої революції 1917 року Грушевський повернувся до Києва, а в березні того ж року його обрали головою Української Центральної Ради. Саме в цей період його наукова діяльність доповнилася активною державно-політичною роботою, а сам він опинився в центрі подій Української революції 1917–1921 років. Його приклад показує, як історик і науковець може безпосередньо долучатися до творення держави та політичних процесів.
Окремо мене зацікавила сучасна частина лекції, у якій Альона Якубець звернула увагу на те, що постать Грушевського та його історична спадщина залишаються важливими й сьогодні. Лекторка наголосила на тому, що російська держава продовжує протидіяти українському історичному наративу та намагатися заперечувати окремішність української історії. У цьому контексті прозвучала думка про символічність того, що під час сучасної війни під російські удари потрапляють українські наукові установи, зокрема Національна академія наук України. Для мене це стало важливим нагадуванням про те, що боротьба за історичну пам’ять триває і сьогодні. Праці Грушевського мають значення далеко за межами академічної науки, адже вони допомагають українцям розуміти власне минуле, формування своєї державності та окремішність українського історичного шляху.
