Україна та Центральна Азія: перспективи співробітництва у фокусі виступу завідувачки кафедри міжнародних відносин і суспільних наук Вікторії Хвіст

20 серпня 2026 року відбувся Підсумковий Форум «Україна та Центральна Азія: перспективи секторального співробітництва в умовах регіональних трансформацій», організований у рамках проєкту «Європа – Центральна Азія: діалог без кордонів». Захід було організовано БО «Міжнародний благодійний фонд громадської дипломатії» у партнерстві з ГО «Центр геополітичних досліджень «КОНСТАНТА ЕР ЕНД ДІ ГРУП» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

У центрі уваги учасників Форуму — пошук нових форматів взаємодії України з державами Центральної Азії, визначення перспективних секторів співпраці та формування практичних механізмів довгострокового партнерства. Участь у Форумі взяли представники від НУБіП України Богдан Грушецький, Ірина Матвієнко і Вікторія Хвіст.

Особливу увагу привернула панельна дискусія «Переосмислення відносин України та Центральної Азії: нова архітектура партнерства в умовах глобальних змін», у якій взяла участь Вікторія Хвіст, завідувачка кафедри міжнародних відносин НУБіП України, авторка розділу аналітичного дослідження «Аграрна співпраця та продовольча безпека».

- Аграрне партнерство: від ринку збуту — до спільного створення цінності

Під час виступу Вікторія Хвіст наголосила на необхідності переосмислення традиційної моделі українсько-центральноазійської аграрної взаємодії.

На її переконання, Центральна Азія має розглядатися Україною не лише як перспективний ринок збуту аграрної продукції, а передусім як простір для технологічного та виробничого партнерства.

«Від експорту продукції — до експорту технологій, компетенцій та спільного виробництва» — саме так можна визначити ключову ідею запропонованого підходу.

Як зазначила доповідачка, торгівля продовольством і надалі залишатиметься важливою складовою співпраці. Водночас саме технології, передача компетенцій, спільні підприємства та локалізація виробництва здатні забезпечити Україні вищу додану вартість і довгострокову присутність у регіоні.

Серед найбільш перспективних напрямів вона виокремила:

• зрошення та водозбереження;

• насінництво і селекцію;

• аграрну інженерію та цифровізацію;

• точне землеробство та аграрну аналітику;

• технології адаптації сільського господарства до кліматичних ризиків;

• переробку та створення продукції з високою доданою вартістю.

Українська перевага — не масштаб фінансування, а експертиза

Окремий акцент у виступі було зроблено на питанні конкурентоспроможності України.

Вікторія Хвіст підкреслила, що Україна не може і не повинна намагатися конкурувати з найбільшими міжнародними гравцями за масштабами фінансових ресурсів. Натомість конкурентна перевага може формуватися на основі прикладної аграрної науки, технологічної гнучкості, практичного досвіду та здатності адаптувати рішення до конкретних умов країни-партнера.

У цьому контексті було запропоновано відійти від логіки: «яку українську технологію продати Казахстану чи Узбекистану?» і перейти до іншого підходу:

«Український технологічний пакет для вирішення конкретної проблеми країни-партнера».

Саме такий підхід Вікторія Хвіст визначила як технологічну дипломатію.

Його сутність полягає в поєднанні українських технологій, наукових розробок, освітніх можливостей та практичної експертизи з конкретними потребами держав Центральної Азії.

- Кожній країні — своя модель партнерства

Ще один важливий висновок виступу стосувався необхідності диференційованого підходу до країн Центральної Азії.

Як наголосила Вікторія Хвіст, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан і Туркменістан мають суттєві відмінності у структурі аграрного сектору, ресурсному потенціалі, рівні технологічного розвитку, інвестиційних можливостях та потребах.

Тому Україні потрібна не одна універсальна модель аграрної співпраці, а спільна регіональна рамка, всередині якої формуватимуться окремі країно-орієнтовані проєкти.

Від експертних рекомендацій — до конкретних проєктів

Під час дискусії Вікторія Хвіст наголосила, що перспективність українсько-центральноазійського співробітництва визначатиметься не кількістю декларацій, а здатністю перетворювати експертні напрацювання на реальні проєкти.

Йдеться про спільні підприємства, технологічні центри, дослідницькі проєкти, програми академічної мобільності та підготовки фахівців, локалізацію виробництва, трансфер технологій і розвиток нових ланцюгів доданої вартості.

У цьому контексті особливого значення набуває поєднання аграрної науки, освіти та практичного виробництва. Саме тут Національний університет біоресурсів і природокористування України має значний потенціал для розвитку міжнародної співпраці.

- Нова роль української аграрної дипломатії

Виступ Вікторії Хвіст засвідчив, що сучасна аграрна дипломатія може виходити далеко за межі традиційного просування експорту.

Її нова модель — це: знання + технології + освіта + інновації + спільне виробництво + довгострокове партнерство.

Саме така модель дозволяє Україні позиціонувати себе у Центральній Азії не лише як постачальника продовольства, а як технологічного, наукового та освітнього партнера.

Участь завідувачки кафедри міжнародних відносин і суспільних наук НУБіП України Вікторії Хвіст у Форумі стала важливим майданчиком для представлення експертного бачення Університету щодо перспектив міжнародної аграрної співпраці та засвідчила активну роль кафедри у формуванні сучасного порядку денного українсько-центральноазійських відносин.

Головний меседж виступу можна сформулювати просто: Центральна Азія для України — це не лише ринок, а це простір для спільного створення аграрної, технологічної та освітньої цінності.