Освіта без меж: як неформальне навчання відкриває нові горизонти для студентів

У час, коли суспільство щодня стикається з новими викликами ‒ від соціальних криз до потреби психологічної підтримки ‒ майбутній фахівець не може обмежуватися лише класичними лекціями. Він має вчитися швидко, гнучко і, головне, ‒ постійно. Саме тому неформальна освіта стає не просто доповненням, а невід’ємною частиною професійного становлення.

Університет це не лише визнає, а й активно підтримує. Відповідно до чинних положень, результати навчання, здобуті поза формальною освітою, можуть бути офіційно зараховані. За сухими формулюваннями документів стоїть важлива ідея, яка полягає в тому, що кожне знання має цінність, якщо воно якісне, актуальне і застосовне.

І студенти це доводять не словами, а конкретними досягненнями. Так, здобувачка освіти Світлана Романенко успішно пройшла програму підвищення кваліфікації в Київському університеті імені Бориса Грінченка (Інститут післядипломної освіти) обсягом 150 академічних годин (5 кредитів ECTS). Програма охоплювала низку актуальних модулів, серед яких організація харчування дітей у закладах освіти, формування здорового способу життя, профілактика насильства, психофізіологічні аспекти розвитку дитини, екологічні підходи до здоров’язбереження та питання безпеки життєдіяльності.

Не менш вражаючий науковий і практичний компонент неформальної освіти Світлани. Вона взяла участь у Всеукраїнській студентсько-учнівській науково-практичній онлайн-конференції «Сучасна гуманітарна наука в інтерпретації молодих дослідників», організованій кафедрою педагогіки Національного університету біоресурсів і природокористування України, а також у ІХ Міжнародній науково-практичній конференції «Роль молоді у розвитку АПК України».

Крім того, Світлана активно опановує міжнародні та спеціалізовані програми, зокрема, дистанційні курси в рамках Jean Monnet Module ‒ «EU Studies of Social Innovations» та «EU Social Inclusion Policy»; курс підвищення кваліфікації «Школа стійкості»; програму «Психологічна допомога та робота психолога з військовими та їх родинами у дні війни. Військова психологія», після якої отримала кваліфікацію «Консультант з військової психології»; низку практичних онлайн-тренінгів Тренінгового центру Наталії Сабліної («Повернення з фронту», «Невидимий фронт» та ін.).

Яскравим прикладом є й Аліна Ковалевська, яка пройшла курс «Перша психологічна допомога в екстрених і кризових ситуаціях» та тренінг «З фронту до родини» (Тренінговий центр Наталії Сабліної).

Ще однією активною здобувачкою освіти кафедри є Валентина Руденко. Вона успішно завершила цілу низку курсів і програм – це онлайн-курс «Робота вчителів початкових класів з дітьми з особливими освітніми потребами»; курс «Домедична допомога»; програму підвищення кваліфікації «Психологічна допомога та робота психолога з військовими та їх родинами у дні війни. Військова психологія» (кваліфікація «Консультант з військової психології»); курс «Робота з психосоматичними розладами. Дитяча психосоматика» (кваліфікація «Консультант»); курси «Розвиток професійних знань та вмінь педагога-організатора» та «Розвиток психічної стабільності учнів на уроках».

Дарія Кирпа успішно завершила курс «Арттерапія» обсягом 1,5 кредиту ECTS у Національному університеті біоресурсів і природокористування України.

Анна Арбачевська опанувала три міжнародні дистанційні курси Jean Monnet Module: «EU Social Inclusion Policy», «EU Practices of Inclusive Projecting» та «EU Studies of Social Innovations».

Любов Павліковська пройшла повноцінну акторську річну програму в Українській кіношколі (544 академічні години лекцій, майстер-класів і практики).

Ці приклади ‒ не виняток, а показова тенденція. Студенти активно долучаються до зовнішніх освітніх можливостей, розширюючи свої компетентності у сфері соціальної роботи, психологічної підтримки, інклюзії, реабілітації, арттерапії та військової психології.

Особливої ваги набуває процедура визнання таких результатів. Це не формальність, а своєрідний «міст» між самостійним навчанням і університетською освітою. Лектор дисципліни разом із завідувачем кафедри аналізують здобуті результати, і за наявності підтверджуючих документів ‒ сертифікатів, свідоцтв ‒ приймають рішення про їх зарахування. І якщо зміст навчання дійсно співзвучний із програмою дисципліни, студент може отримати визнання ‒ від окремого заняття до цілого модуля.

Це змінює саму філософію освіти. Студент перестає бути лише слухачем ‒ він стає активним творцем власної освітньої траєкторії. Він обирає, досліджує, пробує, помиляється і знову вчиться. І саме в цьому ‒ головна цінність неформальної освіти.

Кафедра соціальної роботи та реабілітації послідовно формує середовище, у якому навчання не закінчується після пари. Тут підтримують ініціативу, заохочують розвиток і визнають: сучасний фахівець ‒ це той, хто вміє вчитися все життя.

Неформальна освіта ‒ це вже не альтернатива. Це виклик традиціям, відповідь на потреби часу і водночас ‒ шанс для кожного студента стати більше, ніж просто випускником. Стати фахівцем, який дійсно готовий діяти.