28 жовтня — День визволення України від фашистських загарбників

Шановні ветерани, викладачі, науковці,

співробітники й студенти університету!

28 жовтня — день глибокої історичної пам’яті, скорботи за мільйонами людських життів, обірваних Другою світовою війною, і вдячності всім, хто боровся за визволення української землі від нацистських загарбників. У цей день вшановують пам'ять усіх українців, які боролися з нацизмом на фронті, працювали в тилу та відновлювали країну з руїн. Це нагода вкотре усвідомити справжню ціну свободи, мужності й людської гідності, значення яких особливо гостро відчуваємо сьогодні.

Українська земля стала одним із найтяжчих театрів воєнних дій Другої світової війни. У збройній боротьбі проти ворога брало участь понад 6 млн. українців. Кожен третій із них загинув на фронті, кожен другий із тих, що залишилися в живих, став інвалідом. У ході визвольних операцій 1944 р. в Україні загинуло понад 3,5 мільйона осіб (разом військових і цивільних)! Ціною неймовірних випробувань, втрат і жертовності Україна зробила вагомий внесок у розгром нацизму. Визволення її території восени 1944 року стало завершенням одного з найтрагічніших і водночас героїчних розділів нашої історії.

Сьогодні ми схиляємо голови перед усіма, хто загинув у тій війні... З глибокою повагою згадуємо ветеранів, учасників руху опору, усіх, хто пережив окупацію, полон, депортації та поневіряння воєнного лихоліття. Їхні долі — невіддільна частина національної пам’яті, яка вчить нас цінувати мир і не дозволяє забути, до чого призводять агресія, тоталітаризм і зневага до людського життя.

Для України ця пам’ятна дата має особливе звучання, адже історія знову випробовує нас війною. Російська збройна агресія, що триває з 2014 року та переросла в повномасштабне вторгнення — 24 лютого 2022-го нас прийшли «визволяти» вже правнуки тих, хто виганяв нацистів у жовтні 1944-го — принесла українцям нові втрати, руйнування й біль. Та водночас засвідчила незламність нашого народу, силу національної єдності й непохитне прагнення жити у вільній, незалежній державі.

Сьогодні на захисті України стоять наші воїни — люди різних поколінь і професій, серед яких є випускники, працівники та студенти НУБіП України. Вони боронять не лише територію держави, а й право українців вільно обирати власний шлях, говорити рідною мовою, берегти культуру, розвивати науку й освіту, будувати майбутнє без страху та примусу. Їхня мужність продовжує традицію боротьби за свободу, водночас нагадуючи: кожне покоління має свою відповідальність перед Україною.

Як університетська спільнота, ми усвідомлюємо особливу місію освіти й науки в час війни. Наш обов’язок — не лише зберігати історичну правду, шанувати тих, хто віддав життя за свободу, а й виховувати молодь у дусі патріотизму, людяності та відповідальності; підтримувати захисників і захисниць, допомагати тим, кого торкнулася війна, зміцнювати інтелектуальний потенціал держави.

Нехай історичний досвід додає нам мудрості, взаємна підтримка — сили, а любов до України — наснаги працювати заради її гідного майбутнього.

І нехай наші захисники й захисниці повертаються додому живими, а над усією українською землею запанує мир.

Вічна пам’ять усім, чиї життя забрала Друга світова війна!

Честь і шана ветеранам!

Слава й вдячність українським захисникам і захисницям!

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!