Маршрутами натхнення: як педагоги силу природи та велич історії єднали

Бувають мандрівки, які вимірюються не кілометрами, а глибиною залишених у душі вражень, коли буденність відступає перед величчю природи та подихом віків. Саме такою незабутньою сторінкою для членів профспілки гуманітарно-педагогічного факультету стала святкова подорож до Дня працівників освіти, що об'єднала колектив навколо мальовничих скарбів України.

Теплого сонячного осіннього дня 03 жовтня 2026 року колектив гуманітарно-педагогічного факультету на чолі з деканом Інною САВИЦЬКОЮ та разом із головою профкому Ростиславом ТАРАСЕНКОМ за підтримки ректорату та первинної профспілкової організації співробітників НУБіП України, напередодні Дня працівників освіти в Україні здійснив мандрівку цікавими місцями Поділля та Полісся.

Майже кожна незабутня мандрівка починається з ранкової прохолоди, запашної кави та краєвидів від яких перехоплює подих. Для колективу нашого факультету першою такою точкою перезавантаження став знаменитий Коростишівський кар'єр. Почути шелест хвойного лісу та побачити ранкові промені сонця на крутих скелях із філіжанкою гарячої кави — ідеальний старт екскурсійного дня. Проте гуманітарії не були б гуманітаріями, якби не зазирнули вглиб віків цієї дивовижної локації.

Вчені припускають, що мільйони років тому на цьому місці вирував справжній вулкан. Саме магматичне походження тутешніх порід подарувало світові унікальний за міцністю сірий граніт, лабрадорит та габро. Сьогодні ці суворі 10-метрові скелі, віддзеркалені у прозорій воді, надихають скелелазів, кінематографістів та мандрівників. Залишивши на гранітних берегах перші щирі посмішки та спогади, колектив вирушив далі – назустріч середньовічній величі Поділля.

Наш екскурсійний маршрут переніс колектив факультету у серце середньовічного Поділля. Перед нами постала велична Меджибізька фортеця — один із найдавніших замків України, що гордо стоїть на мисі біля злиття річок Південний Буг та Бужок. Прогулянка її масивними мурами стала для викладачів справжньою живою лекцією з історії, де кожен камінь дихає минулим. Розглядаючи оборонні вежі та глибокі підземелля, гуманітарії згадували найяскравіші сторінки літопису цієї фортеці. Через білуватий відтінок тиньку, яким колись були покриті фортечні стіни, замок у давнину поетично називали «Білим лебідем». Він височів над річковими водами, наче красивий і водночас грізний птах, готовий до оборони. Меджибіж був настільки важливим стратегічним пунктом, що згадується в Іпатіївському літописі. Фортеця витримала не одну татарську навалу та була ключовим оборонним щитом українських земель. У XVI столітті замок перейшов до рук знатного роду Синявських. Саме вони перебудували фортецю на потужний кам'яний замок палацового типу, який ми бачимо сьогодні, додавши вишуканих ренесансних рис і перебудувавши готичну костельну каплицю посеред двору.

Піднявшись на найвищу Лицарську вежу, педагоги змогли оцінити неймовірну панораму подільських краєвидів. Ця зупинка нагадала всім нам: історія України – це не просто параграфи підручників, а жива, незламна сила, яку ми сьогодні передаємо своїм студентам. Наповнені величчю минулого, ми вирушили до фінальної, найбільш екзотичного місця нашої подорожі — «Подільських Мальдів».

Зробили коротеньку зупинку в Летичеві, де учасники подорожі побачили величний Санктуарій Летичівської Богородиці (колишній Домініканський собор). Біля стін цього старовинного храму мандрівники доторкнулися до багатовікової духовної історії краю. Яскравим завершенням зупинки стало знайомство з постаттю «українського Робін Гуда» біля пам’ятника Устиму Кармелюку, який похований саме тут, на місцевому кладовищі.

Останньою, точкою нашого маршруту став знаменитий кар'єр у селі Черепашинці. Поки сонце повільно схилялося до горизонту, колеги ділилися враженнями від поїздки. Неймовірний блакитно-бірюзовий колір води, який вражає з першого погляду, обумовлений саме залишками світлої глини та чистими підземними джерелами, які постійно наповнюють водойму. Вода тут настільки прозора, що на глибині кількох метрів можна легко розгледіти затоплені дерева. Саме тут, споглядаючи, як день згасає в обіймах подільської природи, кожен із нас відчув справжнє перезавантаження. Цей захід сонця став символічним підсумком нашої подорожі: він нагадав, що після будь-яких важких буднів та виснажливої праці завжди настає час для краси, спокою та нового натхнення.

Колектив гуманітарно-педагогічного факультету висловлює щиру вдячність первинній профспілковій організації Національного університету біоресурсів і природокористування України, зокрема її керівникові Ростиславу ТАРАСЕНКУ, за сприяння і підтримку в організації виїзного семінару в місця величі історії та краси природи нашої України. Ця мандрівка стала для нашого колективу справжньою осінньою пригодою, залишивши в серцях педагогів тепле світло незабутніх спогадів.