Україна та Центральна Азія: перспективи співробітництва у фокусі виступу завідувачки кафедри міжнародних відносин і суспільних наук Вікторії ХВІСТ

20 серпня 2026 року відбувся Підсумковий Форум «Україна та Центральна Азія: перспективи секторального співробітництва в умовах регіональних трансформацій», організований у рамках проєкту «Європа – Центральна Азія: діалог без кордонів». Захід було організовано БО «Міжнародний благодійний фонд громадської дипломатії» у партнерстві з ГО «Центр геополітичних досліджень «КОНСТАНТА ЕР ЕНД ДІ ГРУП» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

У центрі уваги учасників Форуму — пошук нових форматів взаємодії України з державами Центральної Азії, визначення перспективних секторів співпраці та формування практичних механізмів довгострокового партнерства. Участь у Форумі взяли представники від НУБіП України Богдан ГРУШЕЦЬКИЙ, Ірина МАТВІЄНКО і Вікторія ХВІСТ.

Особливу увагу привернула панельна дискусія «Переосмислення відносин України та Центральної Азії: нова архітектура партнерства в умовах глобальних змін», у якій взяла участь Вікторія ХВІСТ, завідувачка кафедри міжнародних відносин НУБіП України, авторка розділу аналітичного дослідження «Аграрна співпраця та продовольча безпека».

Аграрне партнерство: від ринку збуту — до спільного створення цінності

Під час виступу Вікторія ХВІСТ наголосила на необхідності переосмислення традиційної моделі українсько-центральноазійської аграрної взаємодії. На її переконання, Центральна Азія має розглядатися Україною не лише як перспективний ринок збуту аграрної продукції, а передусім як простір для технологічного та виробничого партнерства.

«Від експорту продукції — до експорту технологій, компетенцій та спільного виробництва» — саме так можна визначити ключову ідею запропонованого підходу.

Як зазначила ВікторіяХВІСТ, торгівля продовольством і надалі залишатиметься важливою складовою співпраці. Водночас саме технології, передача компетенцій, спільні підприємства та локалізація виробництва здатні забезпечити Україні вищу додану вартість і довгострокову присутність у регіоні.

Серед найбільш перспективних напрямів вона виокремила:

• зрошення та водозбереження;

• насінництво і селекцію;

• аграрну інженерію та цифровізацію;

• точне землеробство та аграрну аналітику;

• технології адаптації сільського господарства до кліматичних ризиків;

• переробку та створення продукції з високою доданою вартістю.

Українська перевага — не масштаб фінансування, а експертиза

Окремий акцент у виступі було зроблено на питанні конкурентоспроможності України.

Вікторія ХВІСТ підкреслила, що Україна не може і не повинна намагатися конкурувати з найбільшими міжнародними гравцями за масштабами фінансових ресурсів. Натомість конкурентна перевага може формуватися на основі прикладної аграрної науки, технологічної гнучкості, практичного досвіду та здатності адаптувати рішення до конкретних умов країни-партнера.

У цьому контексті було запропоновано відійти від логіки: «яку українську технологію продати Казахстану чи Узбекистану?» і перейти до іншого підходу: «Український технологічний пакет для вирішення конкретної проблеми країни-партнера».

Саме такий підхід Вікторія ХВІСТ визначила як технологічну дипломатію. Його сутність полягає в поєднанні українських технологій, наукових розробок, освітніх можливостей та практичної експертизи з конкретними потребами держав Центральної Азії.

Кожній країні — своя модель партнерства

Ще один важливий висновок виступу стосувався необхідності диференційованого підходу до країн Центральної Азії.

Як наголосила Вікторія ХВІСТ, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан і Туркменістан мають суттєві відмінності у структурі аграрного сектору, ресурсному потенціалі, рівні технологічного розвитку, інвестиційних можливостях та потребах. Тому Україні потрібна не одна універсальна модель аграрної співпраці, а спільна регіональна рамка, всередині якої формуватимуться окремі країно-орієнтовані проєкти.

Від експертних рекомендацій — до конкретних проєктів

Під час дискусії Вікторія ХВІСТ наголосила, що перспективність українсько-центральноазійського співробітництва визначатиметься не кількістю декларацій, а здатністю перетворювати експертні напрацювання на реальні проєкти.

Йдеться про спільні підприємства, технологічні центри, дослідницькі проєкти, програми академічної мобільності та підготовки фахівців, локалізацію виробництва, трансфер технологій і розвиток нових ланцюгів доданої вартості.

У цьому контексті особливого значення набуває поєднання аграрної науки, освіти та практичного виробництва. Саме тут Національний університет біоресурсів і природокористування України має значний потенціал для розвитку міжнародної співпраці.

Нова роль української аграрної дипломатії

Виступ Вікторії ХВІСТ засвідчив, що сучасна аграрна дипломатія може виходити далеко за межі традиційного просування експорту.

Її нова модель — це: знання + технології + освіта + інновації + спільне виробництво + довгострокове партнерство.

Саме така модель дозволяє Україні позиціонувати себе у Центральній Азії не лише як постачальника продовольства, а як технологічного, наукового та освітнього партнера.

Участь завідувачки кафедри міжнародних відносин і суспільних наук НУБіП України Вікторії ХВІСТ у Форумі стала важливим майданчиком для представлення експертного бачення Університету щодо перспектив міжнародної аграрної співпраці та засвідчила активну роль кафедри у формуванні сучасного порядку денного українсько-центральноазійських відносин.

Головний меседж виступу можна сформулювати просто: Центральна Азія для України — це не лише ринок. Це простір для спільного створення аграрної, технологічної та освітньої цінності.