«Університет безмежних можливостей»: історія успіху Ірини БАРАНОВОЇ, яка обирає навчання на гуманітарно-педагогічному факультеті

Сучасна освіта вже давно вийшла за межі однієї обраної професії, перетворившись на постійний пошук себе та нових горизонтів. Національний университет біоресурсів і природокористування України щороку доводить: для тих, хто прагне навчатися, творити та змінювати світ на краще, кордонів не існує. Яскравим прикладом цього є історія випускниці НУБіП України Ірини БАРАНОВОЇ, чий насичений професійний і навчальний шлях надихає та демонструє безмежні можливості, які відкриває НУБіП перед своїми студентами.

Свій освітній шлях в НУБіП вона розпочала на факультеті конструювання та дизайну, здобуваючи освіту за спеціальністю «Галузеве машинобудування», і зарекомендувала себе не лише як активна діячка студентського самоврядування, а й як талановита дослідниця. За значний внесок у розвиток університету, успіхи в навчанні та науці у листопаді 2018 року вона увійшла до списку найкращих студентів, а вже у квітні 2019 року здобула призове місце на І етапі Всеукраїнської студентської олімпіади з дисципліни «Технологія машинобудування».

Наступною сходинкою для неї став диплом із відзнакою за спеціальністю «Лісове господарство», що навчив її системному мисленню та баченню природної гармонії. І ось новий рішучий крок — вступ до магістратури з психології на гуманітарно-педагогічному факультеті.

Як поєднати точні науки, призові місця в олімпіадах, любов до природи та пізнання людської душі? Що надихає не зупинятися на досягнутому та які можливості відкриває рідний університет? Про це та багато іншого Ірина розповіла викладачці кафедри культурології ГОЛОВАТІЙ Н.А.

— Ірино, у вашому доробку вже є освіта за напрямами «Галузеве машинобудування» та «Лісове господарство» (диплом з відзнакою). Як ви наважилися на такий крутий поворот у бік психології?

— У старших класах на поличках сімейної бібліотеки я знайшла перші книжки з психології, які, звісно, були досить складні для сприйняття, але цікавість брала верх. Потім в 11 класі я писала роботу в МАН під керівництвом шкільного психолога. Але як то часто буває — родина нав'язувала свої думки стосовно майбутньої професії, а я росла у родині механіків, і часто з татом або дідусями "ремонтувала" техніку. Тож коли я подавала документи на вступ, це були виключно технічні спеціальності, і першим в пріоритеті на той час у мене був факультет конструювання та дизайну НУБіП України. І вже навчаючись там, я обрала для себе ще один напрямок, який мене зацікавив, — лісове господарство. Мій майбутній дипломний керівник вів у нас пари на 3 курсі, і я настільки була захоплена навчанням у нього, що вирішила обов'язково отримати другу освіту сама за цією спеціальністю. Успішно склала іспит і вступила на бюджет на магістратуру. Зазначу, що весь цей час я продовжувала читати книги з психології, а коли у моєму житті стався переломний момент — в мене виявили онкозахворювання, то скажу Вам чесно, ліки ліками, але тільки справжня підтримка, віра і сила духу здатні тебе витягнути. Тоді я вирішила, що хочу отримати ще одну освіту — от я тут.

— На перший погляд, інженерія, лісове господарство та психологія — це геть різні сфери. Але чи бачите ви між ними внутрішній зв'язок? Як попередній технічний та природничий досвід допомагає вам у розумінні психології?

— Мені здається, що найперший зв'язок — це форма мислення: тобі треба вміти аналізувати, що частково і дають технічні спеціальності. По-друге, це люди, бо ти маєш можливість спілкуватися з різними людьми, з різними поглядами і думками (а враховуючи різні спеціальності, цей спектр набагато більший).

— Як, на вашу думку, поєднання знань про закони природи, інженерну точність та людську психіку може допомогти у вашій майбутній професійній діяльності?

— Питання на справді складне, проте я думаю, що чим більшими знаннями у різних сферах володіє людина, тим більше шансів у неї знайти спільний інтерес/надати приклад, який буде більш зрозумілий іншій людині. Ми ж багато речей можемо пояснювати по-різному, не змінюючи їх сутності.

— У 2018 році вас було відзначено подякою ректора як одну з найкращих студенток за активну участь у громадському житті та внесок у студентське самоврядування. Чим для вас був цей період активізму?

— Це були насправді найкращі і найцікавіші роки мого навчання, дуже багато ідей було втілено у життя завдяки однодумцям. Для мене важливо брати участь у розвитку місця, де я знаходжусь (університет, робота), бо це мій досвід, і мій комфорт теж. Я часто згадую ті часи з теплом.

— Що саме дало вам студентське самоврядування НУБіП у плані формування soft skills — комунікації, лідерства, стресостійкості?

— Насправді, цей час дав мені багато. Адже доводилось комунікувати не тільки з однолітками, а й з керівниками університету, з директорами інтернатів, контролювати якісь інші процеси підготовки до заходів і навчатись, адже ти все ще студент. Також ти маєш вміло доносити інформацію до не зацікавлених, бо такі завжди є. І це все формує тебе.

— Ви вже маєте великий досвід навчання в НУБіП на двох різних факультетах. Чому для здобуття ступеня магістра психології ви знову обрали саме рідний університет і гуманітарно-педагогічний факультет?

— Коли мені задавали це питання раніше, я не задумуючись говорила "бо я там все знаю". Я знаю методичну базу цього університету, знаю реальні відгуки студентів, і знаю що знання можна винести там де ти сам навчаєшся.

— Який напрям у психології або наукова тема цікавить вас найбільше на даному етапі?

— Чесно кажучи я вагаюсь, бо коли я вперше подумала про те, щоб вступати, моєю ціллю була дитяча психологія, але зараз мене зацікавила і військова психологія. Розумію для себе, що тема військової психології наразі не зовсім вивчена зі зрозумілих причина, тому є думки розвиватись у цьому напрямку.

— На гуманітарно-педагогічному факультеті велика увага приділяється культурологічній та загальногуманітарній підготовці. На вашу думку, чи має психолог бути глибоко зануреним у культурний та мистецький контекст?

— Звісно має, бо в першу чергу це про розвиток, розуміння оточення, адже людина росте в соціумі, має певний світогляд і відображає його, черпаючи культурну, традиційну і мистецьку спадщину. Для спеціаліста це про професіоналізм, адже, маючи базові знання, простіше зрозуміти інших.

— Яким ви бачите свій ідеальний професійний день після закінчення магістратури з психології?

— Маю на меті піти до аспірантури і зайнятись науковою діяльністю. Дуже сподіваюсь, що моя мрія здійсниться, адже це досить складний шлях.

— Багато людей бояться змінювати професію чи вступати на новий напрям через страх «почати все спочатку». Що б ви порадили тим, хто вагається, чи варто кардинально змінювати освітній вектор?

— На мою думку, не варто боятися почати все спочатку, адже навряд такі думки приходять, якщо ти не зацікавлений в чомусь, тож чому не спробувати? Вивчати щось нове - це про волю і про відносини з собою в першу чергу. Людина не може знати все, проте може отримати рівно стільки інформації, скільки вона хоче.

— Що для вас означає бути частиною родини НУБіП?

— Так склалося, що з першого курсу я познайомилася зі студентською організацією університету і брала активну участь в організації заходів спочатку факультету, а потім і університету. На другому курсі я стала головою соціального відділу університету. Для мене НУБіП — це друга сім'я, адже саме тут я знайшла справжніх друзів ( з якими ми разом вже 10 років), отримала нові цікаві знайомства, знайшла себе і реалізувала ідеї.

— Ваше побажання чи девіз для абітурієнтів, які зараз обирають свій факультет і спеціальність в НУБіП України.

— Навчання в університеті — це не тільки пари, це цікаві знайомства, можливості і реалізації, тож використовуйте цей час із користю для свого майбутнього! І пам’ятайте: знання отримує та людина, яка дійсно хоче їх отримати, жоден викладач не здатний навчити Вас, поки Ви не зацікавлені самі, а наші викладачі здатні відкрити світ знань і можливостей для кожного, хто цього хоче (перевірено 😊).