Науковці університету поділилися досвідом цифрової трансформації з польськими колегами

З 20 по 21 листопада 2025 року у місті Вроцлав (Республіка Польща) відбулася вже традиційна ІХ Міжнародна конференція «Cyfryzacja edukacji na uczelniach przyrodniczych (Digital Education at Environmental Universities)», засновниками і організаторами якої є Вроцлавський університет природничих наук і Національний університет біоресурсів і природокористування України.

Міжнародна конференція зібрала учасників з польських університетів Вроцлава, Кракова, Гданська та Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Від імені ректора Національного університету біоресурсів і природокористування України Вадима ТКАЧУКА і проректорки з науково-педагогічної роботи та цифровізації Олени ГЛАЗУНОВОЇ учасників конференції привітала завідувач кафедри іноземної філології і перекладу Світлана АМЕЛІНА, наголосивши, що цей спільний науковий захід – чудова нагода обмінятися досвідом і думками про майбутнє природничої освіти в цифровізованому світі, для поглиблення наукового співпраці між двома потужними університету Польщі й України. Тільки спільними зусиллями ми зможемо гідно відповісти на виклики сьогодення. Важливими для сучасної освіти обох країн є обговорення стратегій поліпшення якості освіти, персоналізації навчання і засобів вимірювання ефективності освіти з використанням сучасних технологій, а також пошук реальних і дієвих відповідей на питання: як штучний інтелект може революціонізувати освіту, поліпшити якість й ефективність навчання?

Роботу конференції розпочали наукові дебати у першій секції на тему «Цифровий університет, людський вимір: доступність, надійність та контрольованість у епоху штучного інтелекту». Цікаво й пізнавально було послухати думки колег з університетів Познані та Вроцлава.

У роботі другої секції конференції взяв участь доцент кафедри комп’ютерних систем, мереж та кібербезпеки, голова ради молодих вчених факультету інформаційних технологій Володимир НАЗАРЕНКО з доповіддю на тему «Adaptive, Gamified Virtual Laboratories for Technical Education: Smart Web Platform with UE5 Simulations and MOOC Integration», яка викликала жвавий інтерес в учасників міжнародного наукового заходу. Доповідач наголосив, що мотивацією та передумовами виконання дослідження стало такі чинники:

• традиційні STEM-лабораторії стикаються з проблемами доступності, високої вартості та низької стійкості;

• перебої електропостачання (війна, пандемія);

• потреба у використанні дистанційних лабораторних альтернатив;

• гейміфікація, ШІ, симуляція – масштабована та адаптивна освіта.

Володимир НАЗАРЕНКО наголосив, що дослідження мало на меті: розробити, впровадити та оцінити міждисциплінарну платформу симуляції, яка дозволить підвищити залученість НПП та студентів, покращити точність виконання завдань; підтримати стабільність її роботи та інтегрувати ШІ та гейміфікацію в освітній процес.
Це дослідження використовує змішаний метод, який інтегрує кількісні опитування, якісні оцінки потреб та пілотне тестування прототипу платформи симуляції. Методологічна основа роботи була структурована в три ключові етапи: оцінювання потреб споживачів, розробка платформи, її впровадження та використання. Кожен етап проведення роботи передбачав залучення студентів і викладачів із різних технічних і технологічних дисциплін для забезпечення актуальності, застосовності та впливу.

Дослідження розпочалося з комплексного аналізу вивчення проблемних питань у лабораторному навчанні в трьох академічних галузях: біохімія у тваринництві, матеріалознавство в транспортних технологіях та комп'ютерні й інформаційні технології. Результати обробки результатів опитувань охопили майже 200 студентів та 14 викладачів, що стало основою для подальшої роботи.

На основі отриманих даних була розроблена та застосована ігрова симуляційна платформа з використанням штучного інтелекту та імерсивних технологій для покращення залученості студентів і результатів їх навчання при виконанні лабораторних робіт.

Доповідач зазначив, що впровадження розробленого пілотного проєкту та результати проведеного опитування доводять, що інтеграція ігрових елементів із симуляційними інструментами та ШІ істотно підвищує мотивацію студентів, концептуальне розуміння та виконання завдань, особливо в STEM- і технологічно орієнтованих дисциплінах.

Розумна освітня платформа вирішує суттєву педагогічну проблем, а саме складність проведення практичного навчання, коли лабораторії фізично недоступні, та пропонуючи реалістичні симуляції з підтримкою штучного інтелекту для таких дисциплін, як біохімія, матеріалознавство та комп'ютерні системи. Ці системи відтворюють важливий тактильний досвід та покращують його за допомогою прогнозної аналітики, зворотного зв'язку на основі комп'ютерного зору та занурення, які можуть бути недоступними у стандартних лабораторіях.

Окрім того, моделюючи реальні сценарії з динамічними змінними та рольовими викликами, платформа підтримує розвиток навичок у командній роботі, адаптивності та комунікації. Ці «soft skills» часто недостатньо представлені у традиційних навчальних програмах, що базуються на лекціях або лабораторних заняттях, проте є необхідними для сучасної підготовки фахівців для ринку праці.

У четвертій секції конференції взяли участь доцент кафедри адміністративного менеджменту та зовнішньоекономічної діяльності, факультету аграрного менеджменту, заступник начальника навчального відділу Петро ДРОЗД, доцент кафедри управління та освітніх технологій гуманітарно-педагогічного факультету, керівник центру забезпечення якості освіти Ярослав РУДИК і завідувач кафедри журналістики та мовної комунікації гуманітарно-педагогічного факультету Світлана ХАРЧЕНКО. Участь науковців університету засвідчила високий рівень розвитку цифрової екосистеми НУБіП України та їх готовність ділитися реальними практиками впровадження моделі Digital University. У своїх доповідях представники університету наголосили на стратегічному переході від використання окремих цифрових інструментів до побудови комплексної системи управління освітнім процесом, де дані, аналітика та технології штучного інтелекту стають ядром прийняття управлінських рішень, а також на тому, що академічна спільнота є провайдерами мовної стійкості в цифрову епоху, що, окрім іншого, забезпечує рівність кожного в реалізації права на якісну освіту й досягнення четвертої з Цілей сталого розвитку.

У ході презентації Петро ДРОЗД представив архітектуру цифрової екосистеми НУБіП України, що інтегрує ключові підсистеми університету ERP «Master», інформаційну платформу NUBiP Digital з програмними рішеннями «Електронний деканат», «My NUBiP», навчально-інформаційний портал Elearn з-понад 5000 активних електронних курсів на базі Moodle, корпоративні сервіси Google Workspace і Microsoft 365, цифрову бібліотеку, хмарні сховища та рішення з кіберзахисту.

Така інтеграція створює єдиний простір, де дані студента супроводжують весь його життєвий цикл, а управління освітнім процесом стає прозорим, оперативним і заснованим на доказових підходах.

Окрему увага у виступі Петро ДРОЗД приділив аналітичним інструментам, які університет розробляє для подальшої інтеграції з офіційним сайтом під час вступної кампанії. Йдеться про прозору візуалізацію у вигляді дашбордів таких показників, як кількість заяв, динаміка популярності спеціальностей, перебіг конкурсних етапів. Це дозволить знизити рівень стресу абітурієнтів та їхніх батьків, забезпечити довіру та підвищити відкритість і прозорість процесу вступної кампанії.

У доповіді також було наголошено на ключових викликах цифрової трансформації у воєнний час: відсутність стандартів інтеграції між подібними системами у різних ЗВО України, загрози для кібербезпеки, посилену увагу до рівня цифрової компетентності науково-педагогічних і педагогічних працівників університетів, обмежене фінансування і потреба у формуванні сталої цифрової культури. Попри все, наш університет демонструє поетапну, методологічно виважену, модель впровадження цифрових рішень, розпочавши з LMS Moodle у 2015 році, впровадження «Електронного деканату», переходу до корпоративних акаунтів (2018–2019 роки) та створення комплексних аналітичних сервісів у 2024–2025 роках.

Представлена Петром ДРОЗДОМ модель має чітко виражену новизну: глибока інтеграція ERP, LMS та аналітичних платформ; адаптація управлінських процесів до умов воєнного стану та обмежених ресурсів; розроблення моделі цифрової зрілості, що відповідає специфіці університетів наук про життя. Результати впровадження вже відчутні: скорочення часу на адміністративні процеси до 60%, підвищення якості аналітичної підтримки рішень, економія ресурсів і зростання задоволеності користувачів цифровими сервісами.

Тематику цифрової екосистеми університету розвинув у своїй доповіді Ярослав РУДИК. Його виступ був присвячений принципам інформаційної підтримки науково-педагогічних працівників університету наук про життя та особливостям забезпечення їхньої цифрової діяльності.

Науковець окреслив ключову проблему – стрімке зростання кількості цифрових інструментів, які використовують викладачі для навчання, досліджень та управління, що потребує чіткої стандартизації вимог і правил. Значна їх кількість, за словами доповідача, створює потребу у формуванні єдиної політики інформаційної підтримки та регламентів користування.

Центральне місце у виступі займали принципи підтримки викладачів у цифровій екосистемі університету: системна інтеграція освіти, науки та управління; доступність сервісів для користувачів з різним рівнем цифрової грамотності; відповідність стандартам кібербезпеки та вимогам ISO 27001; безперервне оновлення сервісів відповідно до змін законодавства й технологій; персоналізація інформації; доказовість управлінських рішень; прозорість внутрішніх процесів і ресурсів.

Особливу групу викликів становлять університети наук про життя, де освітній процес і наукова діяльність ґрунтуються на міждисциплінарності. Це передбачає роботу з лабораторними протоколами, польовими експериментами, даними довготривалого моніторингу ґрунтів і клімату, використання спеціалізованого програмного забезпечення.

Доповідач детально розкрив виклики цифровізації: фрагментованість платформ, дублювання та помилки синхронізації даних, різні рівні цифрової компетентності викладачів, відсутність єдиних критеріїв оцінювання їхньої діяльності, ризики витоку персональних даних, повільне оновлення інфраструктури через обмежене фінансування. Серед шляхів подолання проблем Ярослав РУДИК назвав використання API, проведення багаторівневих тренінгів і наставництва, розвиток рейтингових моделей оцінювання роботи підрозділів і викладачів, впровадження двофакторної автентифікації та стандартів ISO 27001, а також розширення участі університету у грантових програмах Erasmus+ і Horizon Europe.
Виступ керівника центру забезпечення якості освіти логічно продовжив і доповнив представлену раніше Петром ДРОЗДОМ модель цифрового університету, наголосивши на вирішальній ролі людського чинника, професійної підтримки НПП та системного підходу до організації цифрових процесів. У комплексі з доповіддю про архітектуру цифрової екосистеми це створило цілісну картину сучасної цифрової трансформації НУБіП України, яка була високо оцінена учасниками міжнародної конференції.
У своєму виступі Світлана ХАРЧЕНКО на прикладі українського й польського освітньо-наукових дискурсів проаналізувала роль університетської академічної спільноти як чинника мовної стійкості в еру штучного інтелекту. Активне використання ШІ підсвітило низку загроз у глобальному цифровізованому вимірі: технологічну залежність від англомовних моделей NLP, розхитування норм національних мов через некритичне використання генеративних інструментів і трансформацію традиційних форматів університетського навчання. Надмірне використання англійськомовних джерел через ШІ-інструменти маргіналізують національний освітньо-науковий контент, він стає менш цитованим, а отже, менш «видимим».

У виступі завідувач кафедри журналістики та мовної комунікації зазначила, що мовні моделі, навчені переважно на англомовному матеріалі, формують нерівні умови для інших мов, сприяють появі змішаних суржикових форм (Polglish, укрінгліш), змінюють синтаксис та стилістику академічного письма, а також знебарвлюють й уніфікують авторське висловлення. Це також послаблює емоційний та культурний зв’язок носіїв із рідною мовою, знижує рівень грамотності та підриває якість навчальних і наукових текстів. Для протидії такому негативному впливові штучного інтелекту в НУБіП України здобувачам запропоновано курс «Академічне українськомовне письмо», адже національні мови в системі освіти гарантують справедливий доступ до знань, рівність в освіті, а отже, «забезпечення всеохопної і справедливої якісної освіти та заохочення можливості навчання впродовж усього життя для всіх», як зазначено в четвертій із 17 «Цілей сталого розвитку».

У доповіді зазначено, що ШІ впливає на освітні практики: з одного боку, позитивно, бо з’являються віртуальні інструктори, автоматизовані системи оцінювання, з іншого – негативно, бо зменшується роль живої наукової комунікації між викладачем і студентом, порушуючи тисячолітню систему передавання знань «викладач (його знання, досвід, стиль, харизма) – студент».

Світлана ХАРЧЕНКО наголосила, що саме університети мають стати центрами мовної стійкості, перетворюючи технологічні виклики на можливості. Серед ключових напрямів діяльності: розвиток національних корпусів мов та конкурентоспроможних NLP-моделей; кодифікація термінології; створення якісного освітнього контенту на національній мові; формування цифрової та академічної культури студентів; відповідальне, критичне використання ШІ; а також активне просування української та польської мов у міжнародному науковому просторі. В епоху ШІ, де контент є валютою, обсяг якісного цифрового освітнього контенту на національній мові визначає, чи буде ця мова лише пасивним споживачем знань, створених англійською, чи активним творцем і провідником світових інновацій. Це пряма державна та університетська інвестиція у майбутню конкурентоспроможність країни й нації загалом, а в природничій галузі зокрема.

Підсумовуючи, науковці підкреслили стратегічну мету нашого університету – створення повноцінної цифрової екосистеми, здатної забезпечити стійкість та конкурентоспроможність освіти в період післявоєнного відновлення. Представники команди проректора з науково-педагогічної роботи та цифрової трансформації Олени ГЛАЗУНОВОЇ наголосили, що цифрова трансформація – це не лише технічний процес, а зміна управлінської парадигми, перехід до прозорості, ефективності та системного управління на основі даних, а також збереження освітніх традицій університету й України, перетворення викликів і загроз цифрового світу на можливості розвитку. НУБіП України готовий ділитися своїм досвідом і підтримувати інші університети України та Європи на шляху побудови сучасних цифрових майданчиків освіти та науки.