Науково-духовна подорож членів гуртка «Секрети журналістської майстерності» до Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського

Члени гуртка «Секрети журналістської майстерності» здійснили незвичайну мандрівку. Разом із керівником гуртка Миколою Івановичем СТЕПАНЕНКОМ вони відвідали місце, яке зберігає історію не тільки на сторінках підручників, а й у матеріальних дотиках часу, — Національну бібліотеку України імені В. І. Вернадського (другий корпус, вул. Володимирська, 62).

Переступивши поріг цієї величної будівлі, зрозуміли: тут повносило буяє минуле, яке вміє і мовчати, і промовисто говорити. Ми побачили могутню стару будівлю, де кожен поверх, кожна зала уособлюють перебуле цілих поколінь. У читальному залі перед нами постали в усій величі справжні скарби: історичні, публіцистичні, літературні студії, альбом оригінальних фотографій старого Києва. Удивляючись у світлини, ми неначе пройшлися вузькими вуличками, яких уже немає, відчули той гомін міста, що став сивою давниною. Екскурсію для нас провела Наталія Миколаївна НОСКІНА — людина, яка говорить про книжки так, ніби кожна з них має душу.

Найбільше ж вразили стародруки та періодика, які нам пощастило побачити на власні очі: «Хлібороб», «Рада», «Громадська думка» й інші видання. Вони народжувалися у важкі, вирішальні для України часи. Доторкнутися до цього скарбу — це ніби зловити ниточку, якою до сущих тягнеться історія, відчути її вагу, силу, красу.

Гуртківці також побували в Інституті рукописів — місці, де зберігаються цінні, раритетні колекції бібліотечних зібрань. Це не просто архівні речі, а серце нашої культурної пам’яті. Там тиша не порожня — вона наповнена величним інтелектуально-духовним гулом збіглих століть.

Екскурсія до Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського стала для нас не просто черговим цікавим і корисним засіданням гуртка, а своєрідним фаховим стимулом: журналіст — це той, хто вміє слухати історію та осягати її, хто майстерно й чесно прокладає шлях у майбутнє через сьогодення, взоруючи на минуле. Ми дякуємо Миколі Івановичу та працівникам бібліотеки за змогу побачити ті цінності, які приховані від очей, та усвідомити себе частинкою величної української культурної традиції.