НУБіП вшановує захисників: чотири роки боротьби і слави

Сьогодні — 24 лютого 2026 року, в Україні та світі вшановують героїчну боротьбу народу за свободу, незалежність і пам’ять тих українських героїв, хто поліг в цій боротьбі. І колектив Національного університету біоресурсів і природокористування України знову, вже вкотре, долучився до цієї національно-патріотичної акції: до пам’ятника в університетському сквері пам’яті випускників, студентів, викладачів, співробітників університету, воїнів-героїв, які загинули за свободу і незалежність України в боротьбі проти російських загарбників, лягли пам’ятна гірлянда та живі квіти.

24 лютого 2022 року стало не лише днем болю, а й символом стійкості, солідарності та незламності українського народу, звертаючись до тих, хто прийшов покласти живі квіти до меморіалу, нагадав ректор університету Вадим ТКАЧУК. Адже ніколи не забути, як під ранок того дня українці прокинулись від перших вибухів російських ракет: війна прийшла на нашу землю.

І сьогодні — вже 1462 день повномасштабної війни. Чотири роки від початку повномасштабного вторгнення російського загарбника в Україну. Це більше, аніж німецько-радянська війна у ході Другої світової війни! А ворог же топче нашу землю набагато довше — ще з 2014 року.

Ця дата змінила хід сучасної історії Європи та світу. Україна, попри нерівність сил з російським агресором, вистояла у найважчі періоди — обороні Києва навесні 2022 року, запеклих боях на півдні та сході, під масованими ракетними атаками по енергетичній інфраструктурі. Мільйони українців були змушені залишити свої домівки, тисячі військових і цивільних загинули, частина територій перебувають під тимчасовою окупацією. Та водночас повномасштабна агресія консолідувала українське суспільство і суттєво вплинула на безпекову архітектуру світу, який, зрештою, прокидається у баченні хижацької суті рашизму.

На жаль, війна триває. Україна продовжує боротьбу за свою незалежність, територіальну цілісність і право на мирне майбутнє. Бо в українців у цій війні — вибір невеликий: або ми захистимо власні націю і державу, або просто зникнемо — як етнос і феномен — на політичній карті світу. Але ж Господь і перемога — за тими, за ким справедливість і правда.

Завтра — вже п’ятий рік війни. Дай Боже, останній!..