Подорож до Канева

До Батька Кобзаря дорога веде кожного українця. Хоч би раз в житті мусимо прийти до цього святого місця і поклонитися мудрому пророкові — Тарасу Григоровичу Шевченку. Ось і нам, співробітникам факультетів КД та МТ, завдяки нашому керівництву, особисто голові профкому НУБіП України, професору Тарасенку Р.О. випала така щаслива можливість і честь. 16 червня до Канева, міста паломництва українців з усього світу, ми їхали з великим бажанням.

Погода була прекрасна: повсюди буйство квіту пишність і розкіш вікової природи. Очі втопали в темно-зеленій гущавині. Зовсім непомітно здолали цей шлях.

За вікном з’явилися дивні кам’яні скульптури - герої та образи шевченківських творів. Це означало, що ми прибули до місця призначення.

Сходами піднялися на Чернечу гору і перед нами відкрився чудовий краєвид мальовничого Дніпра. Ми захоплено спостерігали за поважною могутньою рікою, а за нашими спинами на Дніпро, на «лани широкополі і кручі» дивився Т. Г. Шевченко.

Ці краєвиди які ми побачили, напевно, найгарніші з усіх.

На горі височів величний пам’ятник Кобзарю — найвідомішій. Його висота — понад двадцять метрів, з них близько три з половиною постать самого Тараса Шевченка.

Тарасова гора — на якій під великим курганом похований народний улюбленець є візитною карткою Канева. Всі відвідали музей письменника, де екскурсовод приємно вразила своєю розповіддю. Наперед замовили екскурсію по місту. Проїхали Канівську ГЕС і знову помилувалися бентежним та могутнім водосховищем.

На завершення екскурсії приїхали до Успенського собору, який вразив розкішністю внутрішнього вбрання. Не всі ,мабуть, були у такій старовинній споруді, адже Успенський собор засновано в 1144 році. Саме з відти почався похід, змальований «У слові о полку Ігоревім». На відреставрованій стіні ще збереглися деякі фрагменти фресок, де зображено подвиги того походу.

У музеї декоративно-ужиткового мистецтва ми ознайомилися з колекціями картин, одягу, посуду. Від цієї поїздки ми набралися безліч нових емоцій. Стомлені від позитиву та щасливі поверталися до Києва. І безліч запитань: « Коли ж і куди ми знову поїдемо?»

Голова профбюро факультету КД , доц. Бондар М.М.