Враження від заходу щодо міжнародної мобільності студентів-міжнародників НУБіП України
8 жовтня 2025 року, на третій парі, у кабінеті 201 третього корпусу НУБіП України відбулася інформаційна зустріч, присвячена програмам міжнародної мобільності студентів. Захід проводила команда відділу міжнародних зв’язків університету, а головною темою стала участь студентів у програмах Erasmus+ та різноманітних студентських практиках за кордоном. Уже сама назва афіші — «Візьми максимум від студентських років!» — розкривала суть питання, закликаючи не обмежуватися лише навчанням у стінах університету, а прагнути ширших горизонтів.
Під час зустрічі спікери розповіли, які можливості відкриваються перед студентами НУБіП завдяки участі в європейських освітніх програмах: було корисно дізнатися, що Erasmus+ — це не просто шанс навчатись в університетах Європи, а ціла система академічних обмінів, практик і культурної інтеграції.
Було докладно пояснено, як саме подати заявку на участь у програмі, які документи потрібно підготувати та на що звертають увагу при відборі кандидатів. Я ретельно (цього разу без звичайного мрійництва, а спираючись на факти, почуті на лекції) задумалась над тим, що навіть на першому курсі можна почати готуватися до майбутньої участі: покращувати англійську, долучатися до університетських проєктів, збирати рекомендації та сертифікати, які підвищують шанси на відбір.
Окрему увагу доповідачі приділили тому, які переваги відкриває навчання за кордоном. Вони наголосили (на власному прикладі), що навіть один семестр у європейському університеті — це не лише академічна, а й особистісна трансформація. Студенти розвивають критичне мислення, лідерські якості, комунікаційні навички, вчаться приймати рішення у новому середовищі – «прокачують» «soft skills», не враховуючи «hard skills» - академічні знання, які ще й засвоюються англійською мовою! Мене захопила думка, що подібний досвід не лише формує фахівця, а й допомагає людині краще зрозуміти себе та своє місце у світі. Що є особливо актульним для мене.
Було цікаво дізнатися й про фінансові аспекти участі у програмі Erasmus+: стипендії, які покривають витрати на проживання, навчання та транспорт. Раніше я думала, що подібні можливості частіше доступні для студентів з високими доходами, але тепер зрозуміла — головне не гроші, а мотивація і готовність діяти.
… І стартовий капітал, щоб покрити затрати до того, як надійде перший платіж стипеднії. Цікавою виявилося система надходження стипендій – спершу 80% усієї суми, пізніше – решта 20%. Гарна практика фінансової грамотності, випробування для підлітка як я.
Під час заходу говорили про міжнародні студентські практики, які стосуються не лише економічних або аграрних напрямів (хоча такі напрями, наприклад для спеціальності «ветеринарія», переважають, бо НУБіП України все ж називається «…Університет біоресурсів і природокористування…», а й гуманітарних спеціальностей — зокрема міжнародних відносин. Але щоб знайти підходящу/вдалу аплікаційну форму потрібно добряче покопатися – підібрати суміжну спеціальність в іноземному вузі (який заключив договір з НУБіП!), потім уважно перечитати силабус цієї програми тощо. Можна сказати, що це перший відбірковий етап. «Хто хоче – той завжди знайде!».
Мене надихнув приклад великої кількості студентів старших курсів, які вже брали участь у програмах мобільності. Того року їх було, здається, близько 50-ти.
Для мене, як студентки спеціальності «Міжнародні відносини», ця зустріч стала особливо цінною. Адже наша професія передбачає відкритість до світу, розуміння інших культур, уміння комунікувати з людьми різних національностей. Саме тому участь у програмах мобільності — це не додаткова опція, а невід’ємна частина професійного становлення. Поїздка закордон допомагає поєднати теорію з реальністю, зробити навчання живим і прикладним. Захід допоміг мені краще усвідомити, що міжнародна освіта — це не лише престиж, а й реальна можливість здобути конкурентні переваги на ринку праці.
Після зустрічі я відчула мотивацію та впевненість, що обов’язково спробую свої сили у програмах мобільності вже з другого курсу. Розумію, що це вимагатиме підготовки — мовної, академічної, психологічної — але водночас бачу у цьому величезний потенціал для розвитку. Я не сприймаю такі програми як суцільну розвагу чи курортну подорож, а як інвестицію у власне майбутнє, у можливість стати фахівчинею, яка розуміє глобальний контекст і здатна мислити ширше. Що не менш важливо – я хочу гарно і грамотно презентувати Україну у світі, особливо в контексті війни, що триває.
Водночас я поки вирішила, що не планую отримувати подвійний диплом у запропонованому Слупську. Не тому, що це нецікаво, а тому, що хочу сконцентруватися на якісному засвоєнні програми в НУБіП. Вірю, що краще глибоко опанувати одну освітню систему, ніж поєднувати дві водночас і створювати “кашу в голові” (спираюся на оцінку лише власних здібностей до стресостійкості). Для мене важливо зберегти баланс між навчанням, розвитком і рефлексією, а вже потім — розширювати досвід через коротші академічні обміни чи практики.
Я вдячна організаторам за щирість, відкритість і готовність підтримувати студентів на шляху до реалізації їхніх мрій. Приємно було бачити молодих і заряджених спікерів, що були з аудиторією «на одній хвилі».
Вірю, що вже зовсім скоро й сама зможу поділитися досвідом участі в одній із таких програм — як доказ того, що варто мріяти, діяти і брати максимум від студентських років попри все. Показувати світові те, які розумні, кмітливі та сильні духом наші українці. Іноземці навчать мене багато нового, але я певна, що матиму що дати взамін.
P.S. мені дуже сподобався і запам’ятався брендовий модний ноутбук НУБіП України.
