Шевченківські дні: журналісти НУБіП звіряють свій крок за Кобзарем
Щороку 9 та 10 березня (день уродин і день відходу за одвічну межу Тараса Шевченка) Україна та світ звіряють плин свого буття за «найчитанішою книжкою найчитанішого автора» – «Кобзарем». Викладачі кафедри журналістики та мовної комунікації провели низку заходів, під час яких разом зі студентами вшанували пам’ять Українського Генія і Пророка.
Засідання наукових гуртків. 06 березня на засіданні гуртка «Наукова майстерня» (керівник – доцент Світлана ЛИТВИНСЬКА) студенти проаналізували «Журналъ» / «Щоденник» Тараса Шевченка. Закцентовано на тому, що поет свої записи називав журналом і планував передати їх для прочитання друзям. Дослідивши історію шевченківських дописів, майбутні журналісти з’ясували, що «Журналъ» Тараса Шевченка не просто щоденник, а перший український автофікшн-блог, створений задовго до появи інстаграму та фейсбуку. Якби Кобзар жив сьогодні, його «Журналъ» збирав би тисячі переглядів як ідеальний приклад сторителінгу.
Для нинішніх студентів-журналістів спадок Тараса Шевченка – урок того, як персональний досвід перетворити на потужний інструмент впливу на суспільство. Кожен блог – це особистий простір правди: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля».
На чергове засідання 9 березня зібралися члени гуртка «Секрети журналістської майстерності» (керівник – професор Микола СТЕПАНЕНКО). Тема розмови – секрети Тарасового слова. Говорили про лексему слово, яка вживається в «Кобзарі» 178 разів. Прослухали уривки, змістовим центром яких вона є, заглибилися у творчу робітню майстра, а потім докладно проаналізували сполучувальний ресурс слова слово: тихе, святеє, боже, великееє, добре, нове живе, мертве, химерне, тихо-сумне, зле, щире, розумне, богобоязливе, дівоче, пророче, ветхеє, древлє, розтленноє, найкращеє, огненне, лихе… Кожен гуртківець обирав свій епітетний ряд і продукував на його основі текст-подяку Тарасові Шевченкові за те, що в нашій українській хаті нині панує «своя й правда, і сила, і воля».
10 березня відбулося засідання гуртка «Мовознавчі студії» (керівник – доцент Ніна СТЕПАНЕНКО). Воно було незвичайне за змістом і формою, в авдиторії панував величний дух нашого генія Тараса Шевченка. Студенти завчасно готувалися до дійства: кожен процитував рядки з «Кобзаря», які його найбільше вразили, а всі разом сплели поетичний вінок любомудрості. Після цього використали жанр інтерв’ю і вибудовували віртуальні діалоги з Нашим Пророком – «і живі, і ненарожденні». Вимоделювано змістовний сюжет, у фокусі якого – українська історія, сьогодення та майбуття. Єднав усіх величний Шевченків заклик-наказ: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!»
Кураторська година. Студенти 2 курсу під час кураторської години (куратор – Наталія КОЧУКОВА) виконали творчу роботу, у якій спробували подивитися на постать Кобзаря крізь призму сучасних медіа та професії журналіста. Метою завдання було не лише пригадати факти з біографії поета, а й осмислити актуальність його ідей у сучасному інформаційному просторі. Молодь працювала в різних журналістських жанрах: есе, авторська колонка, інтерв’ю, репортаж і медіапроєкт.
Серед запропонованих тем були: «Шевченко і свобода слова: уроки для сучасних журналістів» – студенти розмірковували над сміливістю поета говорити правду попри цензуру і переслідування; «Інтерв’ю з Тарасом Шевченком: питання, які поставив би журналіст сьогодні» – створювали уявний діалог із поетом про Україну, свободу та роль митця у суспільстві; «Як медіа формують образ Шевченка сьогодні» – аналізували, як постать Кобзаря представлена в сучасних медіа, культурі та соціальних мережах; «Новинний репортаж із ХІХ століття: день із життя Тараса Шевченка» – відтворювали події життя поета у форматі журналістського репортажу; «Якби “Кобзар” був сучасним медіапроєктом» – пропонували ідеї цифрових платформ, подкастів або мультимедійних проєктів на основі творчості Шевченка; «Чому Шевченко досі впливає на українське суспільство?» – осмислювали значення його творчості для сучасної України.
Виконуючи ці завдання, майбутні журналісти мали змогу поєднати історичну спадщину з сучасними медійними підходами, а також замислитися над силою слова, відповідальністю журналіста та роллю правди в суспільстві. Творчі роботи показали, що постать Тараса Шевченка залишається актуальною, живою та важливою для нових поколінь, а його слово продовжує надихати молодь на пошук правди та громадянської позиції.
Навчальні заняття. Звучало Шевченкове слово і слово про Кобзаря і під час навчальних занять. На практичному занятті з вивчення наукового стилю, яке проводила доцент Ніна СТЕПАНЕНКО зі студентами факультету захисту рослин та екології, – аналіз наукової статті «“Народився, щоб осяяти Україну” (Шевченкіана Олеся Гончара)» мовознавця Миколи СТЕПАНЕНКА. У ній автор систематизував погляди на творчість Великого Кобзаря за щоденниковою версією письменника з таким висновком: «У майбутніх поколінь народяться свої достойники, але про таких лицарів українського духу, як Тарас Шевченко та Олесь Гончар, народ ніколи не забуде, позаяк слово їхнє справді вічне і вселюдське. Вони даватимуть «уроки гідності, громадянськості, вірності високому, святому, що робить людину людиною». Студенти завчасно ознайомилися зі змістом наукового викладу, вирізнили стратегічні сюжетні лінії. З-поміж основних завдань – вияскравлення віх біографії Шевченка і його мистецького подвигу. Наслідком цих розмислів стало наукове повідомлення у формі науково-популярного або наукового-навчального підстилю. Складено план статті – традиційний і цитатний, – що послугував базою для наступного повідомлення на довільно обрану тему у формі науково-публіцистичного підстилю. Важливо, що кожен із учасників цього лінгводидактичного дійства створив свій образ Національного Пророка, а всі вони, одностайно за автором статті і Олесем Гончаром, заявили: Шевченко «народився, щоб осяяти Україну». Й осяяв її навіки.
Студенти-журналісти 3 курсу на лекції із сучасної української мови (тема «Складне речення ЗМІ») вели віртуальний діалог із генієм Тарасом, а як точніше, то в їхніх серцях, як колись у серці Василя Симоненка, Україна думою Шевченка гомоніла. Професор Микола СТЕПАНЕНКО весь теоретичний матеріал вибудував на одній культурологійній змістовій лінії «Траєкторія мови Шевченка». Глибинні за змістом синтаксичні структури проаналізовано не лише як семантико-синтаксичне та формально-граматичне явище, а як національні коди, сентенції, посили до «мертвих, живих і ненарожденних». На занятті панував дух свободи й творчости. Завершилося це дидактичне дійство парадом крилатих виразів студентів про Національного Пророка.
Учасники заходів, які провели викладачі кафедри журналістики та мовної комунікації, збагнули серцем і душею, що «Щевченко знав вагу рідного слова і слово це хотів покласти на сторожі народу. І поклав!» (Богдан Лепкий).