Енциклопедійна справа в Україні

Автори майбутнього дослідження представили його структуру, висловили занепокоєння щодо статусу окремих (як не прикро, але численних) студій, які побачили світ і мають бути уналежнені до енциклопедичного корпусу, однак своїм змістом та формою не корелюють із ним. Микола Іванович підготував розділ до колективної монографії про енциклопедійний дискурс, у якому виняткову увагу приділено характеристиці симетрійно-асиметрійних відношень між назвою загальних, галузевих, краєзнавчих, бібліографічних, персональних, дитячих, популярних енциклопедій та їхнім наповненням. Своїми міркуваннями він поділився з присутніми.

Професор Степаненко наголосив на тому, що, з одного боку, посилення енциклопедійної активності засвідчує інтелектуалізацію суспільства, його прагнення експансувати пізнавальний потенціал, змінювати довкілля, акумулювати універсальні та галузеві знання, пропагувати набутий індивідуальний і колективний досвід, дбати, щоб усе це ставало доступним різним верствам передусім через енциклопедичні канали. З іншого боку, непокоїть те, що поняття енциклопедія почало втрачати свою знаковість й атрибути класичності, сходити з інтелектуального Олімпу, «обростати» конотаціями буденності. Зазнала девальвації його номінативна сутність: енциклопедіями називають видання, які своїм змістом та формою дисонують, а то й контрастують із цим специфічним, жорстко ієрархізованим жанром. Одна справа, коли причиною такого явища є аматорство або простота, а інша, коли за цим стоять меркантильні інтереси.

Ухвала зібрання, яке відбулося, – проведення в травні цього року виставки енциклопедичних видань з метою об’єктивного оцінювання їх фахівцями. Це сприятиме тому, що читач отримає інтелектуальний контент, який за всіма критеріями відповідатиме енциклопедичним канонам.