Гуртківці обирають «живе мовне спілкування»

Історики цінують й активну послуговуються «живою історію» як важливим засобом документування подій. На заняттях гуртка «Мовознавчі студії» ми багато говорили про це. Цікаві історії розповіла наш керівник Ніна Степанівна СТЕПАНЕНКО й зініціювала спробувати перенести технологію, про яку йдеться, на мовне тло, що ми зробили й уже повідомляли про наші досягнення. Наслідок діяльності гуртківців – укладений словничок того лінгворесурсу, який заполонив живе мовлення.

Протягом двох тижнів ми продовжили проведення інтерв’ю, пойменувавши його невимушеним. Метою розмов був аналіз фразеологійного корпусу мови, який, образно кажучи, не зовсім корелює з канонами моралі. Він сьогодні досить активізувався, що й змусило нас узятися за таку справу.

Якщо це явище побутує в мові, то є на те рада (перефразуємо відому закарпатську паремію). Реакція на наші провокативні запитання була різною, траплялося, й обурливою. Ми ніколи не порушували меж толерантности. Креативно реагувала молодь, виходили цікаві, відверті, підкріплені промовистими ілюстраціями діалоги.

Матеріал зібрано – не для оприлюднення, а просто для нашого осягнення (ми не страждаємо на снобізм, але надмірних мовних вольностей не визнаємо). Допоміг нам упоратися з усім цим лінгвіст Микола Іванович СТЕПАНЕНКО. Прослухали цікаву наукову розповідь професора, разом із ним та Ніною Степанівною розібралися до деталей у проблемі, яку порушили й певною мірою розв’язали.

Кого цікавлять мовні питання, над якими ми працювали, щедро поділимося добутою та впорядкованою інформацією, що стосується їх. Приходьте до на нас на засідання гуртка, не пошкодуєте!