Борислав МАТВІЙЧУК: «Моя головна мрія та мета — стати лікарем ветеринарної медицини»

— Представтесь, будь ласка, і розкажіть про себе.

— Добрий день! Мене звати МАТВІЙЧУК Борислав. Я навчаюсь в 11-му класі ліцею імені Т. Шевченка в Оженині Рівненської області та готуюся до вступної кампанії. Моя головна мрія та мета — стати ветеринарним лікарем.

— Що вплинуло на Ваш вибір майбутньої професії?

— В першу чергу — це любов до тварин, яка є ще з дитинства. У нас у родині завжди були домашні улюбленці. Я зростав, спостерігаючи за ними та завжди допомагав доглядати за ними. І тоді зрозумів, що хочу не просто бути поряд, а мати професійні знання та навички для ефективної допомоги.

— Чому Ви вирішили обрати для навчання факультет ветеринарної медицини НУБіП України?

— Це результат моєї довгої підготовки та вивчення варіантів. НУБіП — це потужний навчальний і науковий центр з багаторічними традиціями в галузі. Мене привабила саме комплексність підходу: там можна отримати глибокі знання не лише про дрібних домашніх тварин, але й про сільськогосподарських, про їхнє здоров'я, годівлю та утримання. Дуже важливим я вважаю наявність власної клінічної бази та господарств, де студенти можуть отримувати не лише теоретичні знання, а й практичні навички . Крім того, репутація університету та відгуки студентів переконали мене, що це правильний вибір для старту в професії.

— Чим займаєтесь у вільний від навчання час? Які маєте вподобання?

— Зараз більшість вільного часу займає підготовка до НМТ. Але попри це я завжди знаходжу час на заняття спортом та гру в шахи. Сподіваюся, що в університеті зможу активно займатися улюбленими хобі.

— Що для Вас важливіше в професії: допомагати тваринам чи працювати з людьми, які їх утримують?

— Це цікаве та дуже важливе питання. Я вважаю, що це дві сторони однієї медалі, які неможливо розділити. Без сумніву, основним мотивом є саме допомога тварині, полегшення її страждань, захист її здоров’я та життя. Але без ефективної комунікації з власником це неможливо. Треба вміти пояснити діагноз, схему лікування, правила догляду, налагодити довіру. Тому я розумію, що мені доведеться стати не тільки лікарем для тварин, але й вміти будувати правильну комунікацію з людьми, які про них піклуються.

— Які очікування маєте від навчання на факультеті ветеринарної медицини?

— Сподіваюсь, що навчання буде насиченим і захопливим. Мені цікаво зануритися в ті предмети, про які я поки лише читав. Хочу, щоб кожна дисципліна, кожна лекція розкривала професію з нового боку, показувала її глибину та складність. Впевнений, що програма буде сучасною — щоб поряд з фундаментальними науками було місце і для прикладних знань, які безпосередньо згодом стануть інструментами в моїй роботі. Але одночасно розумію, що без практики всі ці знання залишаться неповними. Тому я так само сильно чекаю на можливість їх застосовувати. Я сподіваюся, що вже з перших курсів навчання будуть поєднуватися лекції з реальними вміннями: роботою в лабораторіях, спостереженням за пацієнтами, простими маніпуляціями.

— Які у Вас плани на майбутнє після закінчення навчання?

— Спочатку, звісно, успішно вступити та закінчити університет. Далі — працювати, набиратися досвіду. Мене дуже приваблює хірургія, але я відкритий до всього. Хочу спробувати себе в різних галузях: може, це будуть сільськогосподарські тварини, а може, дикі — наприклад, працювати в заповіднику. А ще я точно буду допомагати притулкам. Це не питання вибору, це просто обов'язок, як на мене. Головне — не зупинятися в розвитку і пам'ятати, навіщо я все розпочинав.

— Бажаю успішно скласти мультимедійний тест! Чекаємо Вас на факультеті ветеринарної медицини. Дякую Вам за розмову.

— Дякую і Вам.