Єдність у пам’яті: студенти спеціальності 015.37 Професійна освіта вшанували Героїв України
Свобода не приходить безіменною -
вона має обличчя тих,
хто віддав за неї своє життя.
Пам’ятаючи їх, ми бережемо себе
У Національному університеті біоресурсів і природокористування України для студентів спеціальності 015.37 «Професійна освіта» відбувся виховний захід-реквієм на тему «Ціна свободи: пам’ять, що єднає». Подія була приурочена до сумної дати початку повномасштабного вторгнення і стала щирим виявом вдячності й шани тим, хто віддав своє життя за незалежність і територіальну цілісність України.
Захід розпочався хвилиною мовчання – присутні вшанували пам’ять загиблих студентів університету та всіх воїнів, які полягли, боронячи державу. У тиші кожен мав можливість осмислити справжню ціну свободи та значення особистої відповідальності за майбутнє країни.
Студенти й викладачі поставили квіти до меморіального стенду, схиливши голови в знак поваги та вдячності. Особливо зворушливою стала телефонна розмова із мамою загиблого Героя Вадима Винниченка, з якою кафедра підтримує щирі стосунки. Її спогади про сина, його життєві цінності, силу духу й любов до України не залишають місця для байдужості. Жива розмова дала можливість студентам глибше відчути людський вимір війни - не лише як історичної події, а як особистої трагедії й водночас приклад мужності.
До учасників заходу звернулися канд.пед.наук, доцент Карина Саф’ян, асистент кафедри Василь Костинюк, завідувач кафедри, канд.пед.наук, доцент Лідія Чередник, канд.пед.наук, ст.викладач Павло Смоляк. У своїх виступах вони наголосили на важливості збереження історичної пам’яті, формування національної самосвідомості молоді та усвідомлення педагогом своєї ролі у вихованні відповідальних громадян. Було підкреслено, що майбутній педагог покликаний не лише передавати знання, а й плекати цінності, які єднають суспільство.
Відлік днів у житті українців зупинився на позначці 24 лютого 2022 року. Ми й досі живемо у тому дні, коли прокинулись від звуків вибухів. Живемо, прикладаючи максимум зусиль для звільнення української землі від рашистської навали, для Перемоги!
Колектив кафедри педагогіки пишається своїми випускниками, пишається своїми студентами, які з перших днів повномасштабного вторгнення піднялися на захист своєї держави, вступивши до лав Збройних Сил України, Національної Гвардії України, територіальних добровольчих формувань.
Понад сорок студентів сьогодні проходять службу в лавах Збройних Сил України та Національної гвардії України, мужньо захищаючи державу на передовій. Це студенти Микола Черненко (бойовий медик, Сумський напрямок), Андрій Федько (один із винахідників дронів літачкового типу), брати Галаган Олег та Михайло, брати-добровольці, які з перших днів війни стали на захист України - Павло та Олександр Богданови, старший сержант батальйону безпілотних систем Військово Морських Сил ЗСУ Микола Івасенко, доброволець Дмитро Іванішин, штурмовик Богдан Петренко, механік взводу технічного забезпечення Дмитро Коханенко, Гліб Пономаренко, Ігор Савченко, Каріна Яніцька, Дмитро Онищенко, Володимир Тиндик та багато інших, хто сьогодні дарує нам кожен новий день життя. Це випускники Дмитро Баланюк (командир окремого інженерного - саперного взводу, доброволець), Микола Грищенко, Ігор Гружевський, Богдан Тарковський, Іван Карпенко, Владислав Кудрявцев, Дмитро Максюта, Богдан Брижак та інш. Для університетської родини вони залишаються не лише воїнами, а й нашими студентами - молодими людьми з мріями, планами й професійними прагненнями. Кафедра постійно підтримує з ними зв’язок, цікавиться їхнім станом, передає необхідну допомогу, організовує підтримку з боку студентського й викладацького колективу. Ця взаємна турбота й єдність засвідчують, що університет - це не лише освітній простір, а й спільнота, де кожен важливий, де підтримка й пам’ять стають джерелом сили та віри в Перемогу.
Окремі студенти, пройшовши крізь випробування війною та втративши здоров’я, повернулися до університетської аудиторії, щоб продовжити навчання й професійний розвиток. Їхня незламність, сила волі та прагнення бути корисними державі є прикладом справжньої мужності. Вони доводять, що служіння Україні триває не лише на передовій, а й у щоденній праці, навчанні та відбудові майбутнього. Заслуговує на повагу і низький уклін подвиг студента першого курсу Миколи Думенка та студента 2 курсу Максима Чернецького.
Захід став прикладом глибокої єдності університетської спільноти, утвердження патріотичних і духовних орієнтирів студентської молоді. Пам’ять про тих, хто віддав життя за Україну, залишається моральним дороговказом для кожного й невід’ємною складовою виховного простору університету.